Угода між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх Збройних сил

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Угода між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх Збройних сил
Тип міжнародний договір
Підписано 19 червня 1952
Місце Лондон
Підписанти НАТО

Угода між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх Збройних сил — визначає статус особового складу і цивільного персоналу країн-членів НАТО при перебуванні їх на території іншої країни-члена або учасника угоди. Укладена у формі угоди про статус збройних сил (англ. Status of forces agreement, SOFA, СОФА, іноді угода про статус військ) - міжнародного договору, що визначає правове становище збройних сил однієї держави (або військового блоку) при знаходженні на території іншої держави.

Угоду було підписано сторонами Північноатлантичного договору у Лондоні 19 червня 1952 року. Україною застосовується з 26 квітня 2000 року.

Дана Угода застосовується до органів влади адміністративно-територіальних одиниць договірних сторін у межах їхніх територій. Згідно з угодою збройні сили, їхній цивільний комплекс і військовослужбовці та цивільний персонал, а також члени їхніх сімей зобов'язані дотримуватися законодавства держави, що приймає, й утримуватися від будь-якої політичної діяльностів державі-господарці.

В той же час, за умови дотриманні формальностей, установлених державою-господаркою, стосовно прибуття збройних сил чи їхніх сил, такі члени не підпадають під дію правил паспортно-візового режиму й не підлягають імміграційному контролеві під час в'їзду на територію держави, що приймає. Військові органи влади держави, що їх направляє, мають право здійснювати в державі, що приймає, будь-яку карну й дисциплінарну юрисдикцію, надану їм відповідно до законодавства держави, що направляє, над усіма особами, що підпорядковуються військовому праву цієї Держави. Органи влади держави-господарки поширюють юрисдикцію на всіх членів збройних сил або цивільного компонента, а також членів їхніх сімей у разі вчинення ними правопорушень на території держави, що приймає, за які передбачено покарання законодавством цієї держави.

Джерела[ред. | ред. код]