Ударний комплект

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ударний комплект — група бойових літаків з різними можливостями, які запускають разом для виконання одного бойового завдання.

Цей термін зазвичай застосовують до атак по наземних цілях. До ударного комплекту входять: бомбардувальники; винищувачі, які захищають бомбардувальники від ворожої авіації; літаки, призначені для боротьби з зенітно-ракетними комплексами; літаки-розвідники для проведення передрейдової та післярейдової розвідки; літаки-танкери, які дають змогу розширити радіус місії. У деяких випадках всі ці ролі може виконувати один літак, що несе різні типи устаткування.

Ударні комплекти є тактичною адаптацією до ситуації значних загроз (наявності ворожих винищувачів, комплексів ППО) і є менш ефективними, ніж була би група, яка повністю складається з винищувачів, за умови незначного спротиву. Часто лише 40 % літаків в ударному комплекті устатковані для удару по основній наземній цілі. Тактика ударного комплекту відмовляється від постійного контролю цільової території з повітря на користь непостійній присутності. Це утворює періоди часу, в які загроза з повітря є назначною, що дає відносну свободу дії наземним військам противника[1][2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cliff, Roger (1 січня 2011). Shaking the Heavens and Splitting the Earth: Chinese Air Force Employment Concepts in the 21st Century (англ.). Rand Corporation. с. 216. ISBN 9780833051912.
  2. Laslie, Brian D. (3 червня 2015). The Air Force Way of War: U.S. Tactics and Training after Vietnam (англ.). University Press of Kentucky. ISBN 9780813160856.