Український кінематограф доби УНР
Український кінематограф доби УНР характеризується зародженням проукраїнської кіноіндустрії в період незалежності України в часи УНР.[1][2]
В 1917 році проголошено незалежність України та утворення УНР зі столицею у Києві, але УНР проіснувало лише до 1921 року. Через буремність тих часів не вся територія Наддніпрянської України контролювалася УНР. У 1917—1921 роки частина території України контролювалася проукраїнськими силами УНР, частина проросійськими силами царських білогвардійців, а частина червоноармійською армією Радянської імперії. Український кінематограф 1917—1921 років можна поділити на три частини: кінематограф російських кіномитців, що залишилися в Україні після падіння Російської імперії (1917—1919 роки), кінематограф УРСР (1919—1921 роки) та кінематограф УНР (1917—1921 роки).
В 1919 році УНР втрачає контроль над частиною Наддніпрянської України й ці землі окуповує Радянська імперія проголосивши утворення УРСР. Незабаром кіновиробництво в УНР починає швидко занепадати й фактично повністю зупиняється у період 1919—1921 років.
Державна політика України в галузі кінематографії[ред. | ред. код]
Українфільм стала першим українським державним органом в галузі кіно. У серпні 1918 року після проголошення незалежності України та утворення УНР на чолі з Павлом Скоропадським з'являється указ Скоропадського про українізацію кіно. На виконання цього указу була створено перша українська державна організація в галузі кіно — кінокомпанія «Українфільм».[3] У часи окупації України Радянською імперією факт існування студії «Українфільм» у 1918—1919 роках приховувався, а українські кіноісторики вперше дізналися більше про неї лише після проголошення незалежності України в 1991 році та відкриття доступу до закритих архівів.[4]
Згідно з доповідною запискою написаною у 1918 році та адресованою Головному управлінні у справах мистецтв і національної культури Української Держави Товариство «Українфільм», що заклалося у Києві, мало на меті «широке виробництво та розповсюдження ідейних та національних фільмів, головним чином патріотичного та історично-героїчного напрямків».[4]
На базі «Українфільм» почали розроблятися постановки фільмів «Брехня», «Чорна пантера» за Володимиром Винниченком, а також «Вітер з півночі», «Кармелюк», «Чорна рада». Внаслідок недовготривалості існування УНР, «Українфільм» проіснував лише рік з серпня 1918 по серпень 1919 рік. Достеменно невідомо чи на студії завершили виробництво вже розпочатих фільмів та чи вийшов хоч якийсь з них в прокат в УНР, але за припущеннями Романа Масляка, «беручи до уваги що в цей період фільми продукувалися за досить таки короткий термін, то цілком можливо що товариство ті розпочаті фільми все ж випустило.»[4] Частково припущення Росляка підтверджують повідомлення в тогочасній пресі; так, наприклад, в газеті «Українська Ставка» у грудні 1919 говорилося про показ стрічки «Українфільм» під назвою «В'їзд Директорії» з 30 грудня 1919 року у кінотеатрі Шанцера на Хрещатику, 25.[5]
Після анексії України Радянським союзом та падіння уряду УНР, приміщення кіностудії було силоміць передано Дніпросоюзу.[3]
Список фільмів, знятих в УНР[ред. | ред. код]
У радянській пресі дуже поверхнево згадується перелік фільмів кіностудії «Українфільма». Згідно з покажчиком статей у журналі «Кіно»,[6] за весь час існування журналу там було дві статті де згадувлась студія «Українфільма»: від кінокритиків Миколи Ушакового та Л. Дефо. У своєму огляді кінофільмів та кінопреси 1918 року в Києві, кінокритик Микола Ушаков згадує лише фільм «Чорна пантера» за Винниченком (без згадки що його зняли на Українафільма).[7] А у своєму огляді кінопромисловості «Гетьманату» Л. Дефо згадує лише логотипи «Українфільму».[8]
Всього за період існування УНР було створено більше 80 фільмів. Кіновиробництво у 1917—1921 роках на території України цього періоду поділяється на три типи: 1) проросійські-царські кіно-агітки російських кіномитців створені російськими кіностудіями що фізично розташовувалися на території України в Києві, Одесі та Харкові; 2) прорадянські кіно-агітки створені радянськими кіностудіями що фізично розташовувалися на території України в Києві, Одесі та Харкові; та 3) проукраїнські фільми створені українською кіностудією «Українфільм», що розташовувалося в Києві, підконтрольному УНР.
Список деяких неігрових фільмів[ред. | ред. код]
З 1917 по 1921 рік в Україні було знято 27 хронікальних фільмів та сюжетів кінохроніки.
- 1917 — «Проголошення незалежності України», «Українфільм» (Київ)
- 1918 — «Київ звільнений», «Українфільм» (Київ)
- 1918 — «Мирна конференція між Україною та Росією», Степан Семак, «Українфільм» (Київ)
- 1918 — «Міністр військ М. Грушевський», «Українфільм» (Київ)
- 1918 — «Резиденція гетьмана», «Українфільм» (Київ)
- 1918 — «Український комендант Ровінський», «Українфільм» (Київ)
- 1919 — «В'їзд Директорії», «Українфільм» (Київ)
Список деяких ігрових фільмів[ред. | ред. код]
| Назва | Режисер | Рік | Назва кіностудії |
|---|---|---|---|
| Віра Чеберяк | 1917 | ||
| Брехня | Сигізмунд Веселовський | 1918 | «Українфільм» (Київ) |
| Вітер з півночі[9] | невідомо | 1918 | «Українфільм» (Київ) |
| Розбійник Кармелюк | Яків Яцовський | 1918 | «Українфільм» (Київ) |
| Чорна пантера | Сигізмунд Веселовський | 1918 | «Українфільм» (Київ) |
| Чорна рада | невідомо | 1918 | «Українфільм» (Київ) |
Див. також[ред. | ред. код]
- Кінематограф України
- Всеукраїнське фотокіноуправління
- Кінематограф Західної України (1896-1939)
- Українське кіно 1930-1940-х років
Джерела та примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Госейко Любомир, «Історія українського кінематографа. 1896—1995», К.: KINO-КОЛО, 2005. ISBN 966-8864-00-X
- ↑ «Нариси історії кіномистецтва України», Редкол.: В.Сидоренко та ін., Інститут проблем сучасного мистецтва Академія мистецтв України, Інтертехнологія, 2006
- ↑ а б Історія українського кіно 1896—1930: факти і документи. Т. 1. Харків: «Дім Реклами», 2018. 680 с. : 506 іл. ISBN 978-966-2149-66-1
- ↑ а б в Росляк Р. В. Українфільма [Архівовано 29 січня 2019 у Wayback Machine.]// Кіно-Театр. 2001. No 3. С. 23-24.
- ↑ Влада і місто: нариси життя Києва за Директорії УНР (грудень 1918 — січень 1919 рр.) [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.] / О. Бойко // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — 2013. — Вип. 9. — С. 181—202
- ↑ Н. Казакова, Р. Росляк. «Кіно» (1925—1933): сист. покажч. змісту журн. / Держ. закл. «Нац. парламент. б-ка України». Київ: Мінкультури України, 2011. 255 с. ISBN 978-966-7547-56-1
- ↑ Микола Ушаков. Десять літ тому // Часопис «Кіно», № 12 (48) грудень 1928 року. С. 6–7
- ↑ Л. Дефо. «Українфільма» [Архівовано 3 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Часопис «Кіно», #6(54) березень 1929. С. 2
- ↑ альтернативна назва: Руйнування Січі