Умеров Ервін Османович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Умеров Ервін Османович
Народився 1 травня 1938(1938-05-01)
Рогове, Краснознам'янська сільська рада, Красногвардійський район, Кримська АРСР, РРФСР, СРСР
Помер 24 лютого 2007(2007-02-24) (68 років)
Москва, Росія
Поховання Крим
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність дитячий письменник, журналіст
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Знання мов кримськотатарська і російська
Членство СП СРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Умеров.

Ервін Османович Умеров (крим. Ervin Ümerov, 1 травня 1938, Яни-сала — 24 лютого 2007, Москва) — кримськотатарський письменник, журналіст та перекладач.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у родині вчителів, яка була депортована до Узбекистану у 1944 р. Потрапили в узбецьке селище Паласан Алти-Арикского району Ферганської області[1]. Після закінчення школи працював слісарем-арматурщиком, пізніше інспектором статистичного управління. 1960 року вступив до Літературного інституту імені Горького. Працював в газеті «Ленин байрагъы», згодом на Всесоюзному радіо. Від 1976 до виходу на пенсію був старшим редактором відділу літератури народів СРСР видавництва «Дитяча література». В кінці 1980-х переїхав до Криму. Помер в Москві 24 лютого 2007 року, але похований у Криму за своїм проханням[2].

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Оповідання «Самотність», «Чорні потяги» та «Дозвіл» написані в 1960-х роках описують депортацію кримських татар.

Перекладав з узбецької, туркменської, лезгинської та кримськотатарської мов на російську.

19 травня 2019 року в рамках урочистої академії з нагоди 75-річчя депортації кримських татар у Львові відбулася прем’єра моновистави «Самотність» за однойменним оповіданням Ервіна Умерова[3].

Видання[ред. | ред. код]

І народився день : збірка / Ісмаїл Гаспринський, Номан Челебіджіхан, Осман Акчокракли, Асан Сабрі Айвазов, Дженгіз Дагджи, Юсуф Болат, Шаміль Алядін, Уріє Едемова, Шевкет Рамазанов, Ервін Умеров, Таїр Халілов; пер. Майє Абдулганієва, Надія Гончаренко, Диляра Абібулаєва, Віктор Гуменюк, Данило Кононенко, Петро Коробчук, Шахсніє Дегерменджи, Таміла Сеітяг'яєва, Володимир Даниленко, Лідія Любимова. - Київ : Майстер книг, 2018. - 360 с. - (Кримськотатарська проза українською). - ISBN 9786177652013[4].

Література[ред. | ред. код]

  • Нагаев С. Юрек араретинен яза // Яшлыкъкъа хас дуйгъунен. — Ташкент, 1979. — С. 30-43.
  • Сеферова Ф. А. Оппозиция «эгоизм-альтруизм» в произведениях Э. Умерова // Этические идеалы крымскотатарской прозы 60-80-х гг. XX века. — Симферополь, 2009. — С. 160–182.
  • Шукур С. Памяти писателя Эрвина Умерова // Литературный Крым. — 2007, 9 марта. — С. 12.
  • Эрвин Умеров (1938—2007), писатель // Календарь знаменательных и памятных дат крымскотатарского народа : 2013 / Сост.: Д. Белялова. — Симферополь, 2012. — С. 21-22.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Умеров Ервін Османович: Біографія на УкрЛібі. www.ukrlib.com.ua. Процитовано 1 червня 2024.
  2. ↑ «Його звали Сабирли...». Крым.Реалии (укр.). 2 травня 2015. Процитовано 1 червня 2024.
  3. ↑ Прем’єра моновистави «Самотність». ЦТДЮГ (укр.). 23 квітня 2019. Процитовано 1 червня 2024.
  4. ↑ «І народився день» ‒ нова сторінка у книговиданні. Крым.Реалии (укр.). 29 червня 2020. Процитовано 1 червня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Умеров_Ервін_Османович&oldid=42693374