Уртит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уртит
Загальні відомості
Ідентифікація
Використання

Уртит — повнокристалічна лейкократова плутонічна гірська порода лужного ряду родини ультраосновних фоїдалітів.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва була дана породі за місцем першознахідки — Ловозерського масиву — Луявр-Урт.

Уперше мінерал описав у 1896 геолог, дослідник Кольського півострова Вільгельм Рамзай (1865–1928; тепер Фінляндія).

Опис[ред. | ред. код]

Уртит складається з нефеліну (70-90 %), клінопіроксену (10-20 %), другорядних мінералів: титаномагнетиту, апатиту та ін. Вторинні мінерали (содаліт, канкриніт та ін.) можуть складати до 50 %. Структура крупно-, середньозерниста, іноді пегматоїдна, гіпідіоморфнозерниста, текстура масивна, рідше такситова; колір світло-сірий. Різновиди за складом піроксену: діопсидовий, егіриндіопсидовий, фасаїтовий У.; за домішками другорядного мінералу: евдіалітовий, полевошпатовий У.

Сер. хім. склад (% мас): SiO2 — 43,71; TiO2 — 0,58; Al2О3 — 26,63; Fe2O3+FeO — 3,53; MgO — 1,69; CaO — 5,02; Na2O — 13,22, K2O — 4,08.

Фіз. властивості близькі до сієніту. У. утворює самостійні інтрузиви пл. 0,1-2 км2, входить до складу комплексних масивів, де асоціює з лужними габроїдами і нефеліновими сієнітами або ультраосновними породами і карбонатитами.

Поширення[ред. | ред. код]

Уртит поширений на Кольському п-ові, у Сх. Сибіру, в Ґренландії, Сх. Африці та ін. У. — руда для отримання глинозему і ряду попутних продуктів (соди, цементу тощо). З уртитом пов'язані родовища апатиту, титано-ніобієвих руд.

Використання[ред. | ред. код]

Уртит — комплексна сировина у виробництві глинозему, цементу, соди, поташу та сульфату калію.

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
  • Cox et al. (1979): The Interpretation of Igneous Rocks, George Allen and Unwin, London.
  • Howie, R. A., Zussman, J., & Deer, W. (1992). An introduction to the rock-forming minerals (p. 696). Longman.
  • Le Maitre, R. W., Streckeisen, A., Zanettin, B., Le Bas, M. J., Bonin, B., Bateman, P., & Lameyre, J. (2002). Igneous rocks. A classification and glossary of terms, 2. Cambridge University Press.
  • Middlemost, E. A. (1986). Magmas and magmatic rocks: an introduction to igneous petrology.
  • Shelley, D. (1993). Igneous and metamorphic rocks under the microscope: classification, textures, microstructures and mineral preferred-orientations.
  • Vernon, R. H. & Clarke, G. L. (2008): Principles of Metamorphic Petrology. Cambridge University Press.
  • Wilhelm Ramsay 1896: Urtit, ein basisches Endglied der Augitsyenit-Nephelinsyenit-Serie. Geologiska Föreningen i Stockholm Förhandlingar Vol. 18, Issue 6, 459-468. https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/11035899609445459

Інтренет-ресурси[ред. | ред. код]