Факельна лінія
Лінія факельна (англ. flare line; нім. Fakellinie f) — у технологіях видобування і переробки вуглеводневих флюїдів газу, нафти — газовідвідна лінія (наприклад, від свердловини) для спалювання газу.
Зустрічається в установках видобутку сирої нафти, газу, нафтопереробних заводах, коксохімічних заводах, хімічних заводах та звалищах. На промислових підприємствах факельні труби в основному використовуються для спалювання легкозаймистого газу, що виділяється запобіжними клапанами під час незапланованого надмірного тиску технологічного обладнання[1][2][3][4][5]
Спалювання газу у факелах в основному використовується з двох причин:
- захист (місцевого) середовища від наслідків неконтрольованої міграції газу, тобто від вибуху, отруєння, запаху;
- глобальний захист навколишнього середовища — шляхом заміни викидів більш шкідливих легкозаймистих газів на викиди менш шкідливих вихлопних газів.
Аналіз світлового підсвічування від полум'я смолоскипів на супутникових світлинах, зроблених в 2005 р., дозволив Національному управлінню океанічних і атмосферних досліджень США зробити оцінки масштабів спалювання газу. За цими оцінками в Росії спалюється близько 50 мільярдів кубометрів на рік, хоча офіційні цифри близько 15-20 мільярдів кубічних метрів на рік. У Нігерії спалюється близько 23 мільярдів кубічних метрів.[6]
Смолоскипні системи можуть бути загальними або окремими: загальні факельні системи здійснюють спалювання газів від загального скидання всіх технологічних установок на підприємстві: окремі факельні системи забезпечують спалювання скидних газів від одиничної технологічної установки.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- DIN EN ISO 25457:2009-06 Erdöl-, petrochemische und Erdgasindustrie — Fackeln für den allgemeinen Betrieb in Raffinerien und petrochemischen Service. Berlin: Beuth Verlag
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Gas flare |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Section 3: VOC Controls, Chapter 1: Flares. EPA Air Pollution Cost Control Manual (Звіт) (вид. 6th). Research Triangle Park, NC: U.S. Environmental Protection Agency (EPA). January 2002. EPA 452/B-02-001. Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2020. Процитовано 17 липня 2021.
- ↑ A. Kayode Coker (2007). Ludwig's Applied Process Design for Chemical And Petrochemical Plants, Volume 1 (вид. 4th). Gulf Professional Publishing. с. 732–737. ISBN 978-0-7506-7766-0.
- ↑ Sam Mannan (Editor) (2005). Lee's Loss Prevention in the Process Industries: Hazard Identification, Assessment and Control, Volume 1 (вид. 3rd). Elsevier Butterworth-Heinemann. с. 12/67–12/71. ISBN 978-0-7506-7857-5.
- ↑ Milton R. Beychok (2005). Fundamentals of Stack Gas Dispersion (вид. Fourth). self-published. ISBN 978-0-9644588-0-2. (See Chapter 11, Flare Stack Plume Rise).
- ↑ "A Proposed Comprehensive Model for Elevated Flare Flames and Plumes" [Архівовано 12 січня 2016 у Wayback Machine.], David Shore, Flaregas Corporation, AIChE 40th Loss Prevention Symposium, April 2006.
- ↑ The Boston Globe: Russia top offender in gas-flare emissions [Архівовано 3 листопада 2012 у Wayback Machine.](англ.)
|
Це незавершена стаття про нафту і газ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |