Ферат Сайфулаєв
| Ферат Рефатович Сайфулаєв | |
|---|---|
| Народився |
21 липня 1983 (40 років) Ташкент, Узбецька РСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Відомий завдяки | Переслідування окупаційною владою Криму |
Ферат Рефатович Сайфулаєв (нар. 21 липня 1983, м. Ташкент, Узбецька РСР) — кримський татарин, колишній політв'язень Російської Федерації.[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Сайфулаєв Ферат Рефатович народився 21 липня 1983 року в м. Ташкент Узбецької РСР. У 1991 році сім'я Сайфулаєвих повернулася до Криму, в с. Орлине, м. Севастополь. Після закінчення школи у 2000 році вступив до медресе смт Красногвардійське. Через рік навчання Ферат поступив в Міжнародний Ісламський Університет у м. Медіна, Саудівська Аравія. Отримавши релігійну освіту і вивчивши арабську мову, він став одним з членів громадської організації, мусульманської громади «Авдет». У 2005 році Ферат вступив до філії Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана в м. Сімферополь. У 2007 році Ферат одружився.[1]
У 2010 році закінчив університет і отримав диплом бакалавра за напрямом «Менеджмент». Пізніше став працювати приватним підприємцем і до моменту арешту займався установкою і налаштуванням систем супутникового телебачення. З 2012 року Ферат став головою громади «Авдет» та імамом в с. Орлине, м. Севастополь. Під його керівництвом проводилися уроки читання Корану для дітей і дорослих. Також він брав участь в організації свят Ораза і Курбан байрам і проводив релігійні ритуали.[1]
Кримінальне переслідування[ред. | ред. код]
2 квітня 2015 року співробітники силових структур провели обшук в будинку Ферата Сайфуллаєва. Він був затриманий у зв'язку з підозрою в участі в забороненій в Російській Федерації політичній організації Хізб ут-Тахрір (ч. 2 ст. 205.5 КК РФ «Участь в діяльності терористичної організації»). Крім нього, в участі у тому ж осередку Хізб ут-Тахрір були обвинувачені Руслан Зейтуллаєв, Юрій (Нурі) Примов та Рустем Ваітов.[2]
Окупаційна влада не допускала представників Генерального консульства України до затриманих.[3]
Справа розглядалася Північно-Кавказьким окружним військовим судом, який 7 вересня 2016 року засудив Ферата Сайфулаєва до 5 років позбавлення волі в колонії загального режиму.[2]
Правозахисний центр «Меморіал» стверджує, що доказова база у справі проти Ферата Сайфулаєва була недостатньою:
«…слідство навіть не спробувало створити видимість планів насильницької діяльності з боку фігурантів, як це було в ряді випадків переслідування Хізб ут-Тахрір в Росії (підкинули зброю, свідоцтва про плани військового перевороту тощо). Фактично їм інкримінувалися тільки теоретичні розмірковування про політику і релігію і зберігання літератури Хізб ут-Тахрір.»[4]
По інформації адвоката Ферата Сайфулаєва, Едема Семедляєва, адміністрація Колонії № 17 м. Омутнинськ Кіровської області, РФ, де він відбував покарання, здійснювала на нього психологічний тиск — Ферат був поміщений в ШІЗО на півроку за нібито знайдену у нього сім-карту, йому заборонялося читати Коран, чинили перешкоди у підписанні довіреності на ім'я адвоката для звернення в міжнародні інстанції.[5]
31 березня 2020 Ферат Сайфулаєв відбув строк покарання в російській колонії і повернувся в Крим. Після звільнення він залишатиметься під адміністративним наглядом впродовж 8 років.[6]
Правозахисний центр «Меморіал» визнав Ферата Сайфулаєва політичним в'язням.[4]
Міжнародна реакція[ред. | ред. код]
5 жовтня 2017 року Європейського парламент прийняв резолюцію, в якій засудив призначення суворих строків покарання Рустему Ваітову, Руслану Зейтуллаєву, Юрію (Нурі) Примову та Ферату Сайфуллаєву, а також нагадав, що репресії і застосування законодавства про екстремізм, тероризм і сепаратизм привели до серйозного погіршення ситуації в області прав людини на Кримському півострові.[7]
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина — Ельзара, троє неповнолітніх дітей — Аділє, Маліка і Ясін.[8]
Див. також[ред. | ред. код]
- Список українських політв'язнів у РФ
- Переслідування кримських татар російською окупаційною владою у Криму
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Сайфуллаев Ферат. crimean-solidarity.org. Процитовано 21 травня 2020.
- ↑ а б Первая фабрикация оккупантов самого масштабного уголовного дела в Крыму: «севастопольская группа Хизб ут-Тахрир». КрымSOS (англ.). Процитовано 21 травня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Консули не можуть отримати доступ до чотирьох політв’язнів у Росії. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
- ↑ а б Севастопольское дело о членстве в запрещённой «Хизб ут-Тахрир» | Правозащитный центр «Мемориал». memohrc.org. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 21 травня 2020.
- ↑ Ферата Сайфуллаева, которого на полгода посадили в ШИЗО, посетил адвокат. КрымSOS (англ.). Процитовано 21 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Политзаключённый Ферат Сейфулаев на свободе после пяти лет незаконного заключения в колонии: еще восемь лет он будет находиться под админнадзором оккупантов. КрымSOS (англ.). Процитовано 21 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Texts adopted - The cases of Crimean Tatar leaders Akhtem Chiygoz, Ilmi Umerov and the journalist Mykola Semena - Thursday, 5 October 2017. www.europarl.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 21 травня 2020.
- ↑ Сайфуллаев Ферат. crimean-solidarity.org. Процитовано 21 травня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Севастопольская группа. Дело Хизб ут-Тахрир[недоступне посилання] // Крымская солидарность
- Севастопольское дело о членстве в запрещённой «Хизб ут-Тахрир» [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Правозащитный центр «Мемориал»