Фердинанд Козовський
| Фердинанд Козовський | |
|---|---|
| болг. Фердинанд Козовски | |
 | |
| Народився |
27 січня 1892[1] Кнежа, Болгарія |
| Помер |
12 вересня 1965[1] (73 роки) Софія, Болгарія |
| Громадянство |
 Болгарія |
| Діяльність | дипломат, офіцер, політик, військовослужбовець |
| Alma mater | Військова академія імені Фрунзе |
| Учасник | Перша світова війна, громадянська війна в Іспанії, Перша Балканська війна і Друга Балканська війна |
| Посада | депутат Народних зборів Болгарії[d], депутат Народних зборів Болгарії[d], депутат Народних зборів Болгарії[d] і депутат Народних зборів Болгарії[d] |
| Військове звання | генерал-майор |
| Партія | Болгарська комуністична партія |
Фердинанд Козовський (болг. Фердинанд Козовски); нар. 27 січня 1892, Кнежа, Князівство Болгарія — пом. 12 вересня 1965, Софія) — представник колабораційного уряду Болгарії, комуніст, голова комуністичних Народних Зборів.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив школу офіцерів запасу. Член Болгарської робочої соціал-демократичної партії (1911). Брав участь у Першій Балканській війні та Першій світовій війні.
Був одним з лідерів Вересневого повстання (1923). Брав участь в Громадянській війні в Іспанії (1936—1939).
В кінці вересня 1944 його підвищено до звання генерал-майора і був призначений помічником головнокомандуючого болгарської армії — командувачем помічниками командирів армії. На початку грудня 1944 після перевороту 9 вересня 1944 був призначений начальником Генерального політичного відділу Болгарської армії в ранзі заступника міністра оборони.
Входив до складу Народного суду, за рішенням якого було засуджено представників політичної і військової еліти старого режиму — регенти, міністри, депутати, керівники антикомуністичних організацій. На наступний день після приведення в виконання смертних вироків жителі Софії помітили, що Козовський з'явився на публіці в чоботях князя Преславського Кирила, брата царя Бориса III.
Незабаром був переведений на дипломатичну роботу: 1948-1949 — посол в Угорщині, 1949-1950 — посол в КНР.
У 1950-1965 — голова Народних Зборів Народної Республіки Болгарія.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- История на антифашистката борба в България, т. I 1939/1943 г., С., 1976, с. 187
- Недев, Недю. Три държавни преврата или Кимон Георгиев и неговото време. София, «Сиела», 2007. ISBN 978-954-28-0163-4. с. 664.
|
