Флоренс Форесті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флоренс Форесті
фр. Florence Foresti
Сара Форесті у 2011 році
Дата народження 8 листопада 1973(1973-11-08) (50 років)
Місце народження Венісьє, деп. Рона, Франція
Громадянство Франція Франція
Професія акторка, сценаристка
Alma mater Курси Симона
Роки активності 1993 — наш час
IMDb ID 1566456
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Офіційний сайт
Флоренс Форесті у Вікісховищі

Флоренс Форесті́ (фр. Florence Foresti; нар. 8 листопада 1973, Венісьє, деп. Рона, Франція) — французька комедійна акторка, сценаристка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 8 листопада 1973 року в місті Венісьє у Франції, неподалік від Ліона, в італійській сім'ї[1]. Її батько — підприємець компанії LTI Bourgogne, мати — офісний працівник. Більшу частину свого дитинства Флоренс провела в місті Бриньє. «Я залишалася маленькою дівчинкою без історій до 8 років, але раптом стала перетворюватися на шибеника, ватажка банди», — говорить про себе Флоренс[2]. Її старша сестра Клер (нар. 1971)[3] керує масажним кабінетом[4].

Закінчивши англійський ліцей Сен-Жюст (фр. Lycée de Saint-Just) з літературним ухилом в Ліоні, Флоренс поступила до школи кіно і відео (ARFIS). До її закінчення вона проходила стажування в програмі Таласса (фр. Thalassa) на телеканалі France 3.

У двадцять років Флоренс Форесті приєдналася до курсу класичного театру в Ліоні, який покинула через два дні. Потім підробляла касиром в Декатлоні та стала службовцем в аудіовізуальному відділі Électricité de France (EDF) де з часом стала дизайнером комп'ютерної графіки.

Кар'єру театральної акторки Флоренс Форесті почала в 1993-у році, а через 10 років потому, у 2003-му, вона почала зніматися в кіно. У 2005–2012 роках виступила сценаристом кількох відеофільмів та повнометражної кінокомедії «Голліву» (2011).

У жовтні 2015 року Флоренс Форесті було оголошено ведучою-розпорядником 41-ї церемонії французької національної кінопремії «Сезар» 2016 року[5][6].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 2000-х роках впродовж 3-х років Флоренс перебувала у фактичному шлюбі з чоловіком, на ім'я Жульєн, від якого має доньку Тоні (нар. 10.07.2007).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
20032006 с 20h10 pétantes Кім
2006 ф Діккенек Dikkenek Лоренс
2006 мф Гроза мурашок The Ant Bully Крела, професор (французька версія), озвучування
2007 ф Воно того не варте Détrompez-vous Бріжит
2007 ф Якщо це був він... Si c'était lui... Розелін
2008 ф Кожен хоче кохати Mes amis, mes amours Софі
2009 ф Королівський спадок King Guillaume Магалі Брунель
20112012 с Коротше Bref
2011 ф Голліву Hollywoo Жанна
2013 ф Париж за всяку ціну Paris à tout prix Гігі
2014 мф Астерікс: Земля Богів Astérix: Le domaine des dieux Бонемін, озвучування
2014 ф Барбекю Barbecue Олівія
2015 мф Маленький принц The Little Prince мати (французька версія), озвучування
2016 ф Божевільна історія Макса і Лео La folle histoire de Max et Léon
2016 ф Не гальмуй À fond капітан Петон

Визнання

[ред. | ред. код]

У липні 2011 року Флоренс Форесті нагороджена французьким орденом Мистецтв та літератури (Кавалер)[7].

Нагороди та номінації Флоренс Форесті
Рік Категорія Номінант Результат
Кришталевий глобус
2010 Найкращий сольний концерт Твою матір Перемога
2015 Мадам Форесті Перемога
Премія Мольєра
2015 Найкращий сольний концерт Мадам Форесті Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Une journée avec Florence Foresti. Elle Magazine. 18 квітня 2007. Процитовано 2.11.2015.
  2. Le Divan Florence Foresti, Psychologie Magazine (фр.) (288), вересень 2009 [27 вересня 2009]: 22—28, ISSN 0032-1583 {{citation}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  3. Marie France, березень 2008
  4. Libération, 16 січня 2008
  5. César 2016 : Florence Foresti, maîtresse de cérémonie. Europe 1 (фр.). 21.10.2015. Процитовано 2.11.2015.
  6. César 2016 : Florence Foresti, maîtresse de cérémonie. AlloCiné (фр.). 22.10.2015. Процитовано 2.11.2015.
  7. Nomination ou promotion dans l'ordre des Arts et des Lettres juillet 2011. Ministère de la Culture et de la Communication (фр.) . 11.08.2011. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 2.11.2015.

Посилання

[ред. | ред. код]