Фолія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фо́лія[1], також фолі́я[2] (порт. folia, ісп. folía, італ. follia) — танець іспансько-португальського походження, від мотиву якого походить одна з найбільш ранніх відомих в Європі музичних тем, основа численних варіацій. Тема побудована на повторенні гармонійного обороту (остинато). Гармонійне остинато фолії стало основою багатьох творів професійних композиторів, особливо популярно воно було в другій половині XVI–XVIII століттях.

Історія[ред. | ред. код]

П'ять стандартних остинатних ліній, повсюдно використовувалися для варіацій танцювальної музики в XVI столітті, до появи усталених мелодій

Спочатку фолія була карнавальним «потішним» танцем, подібно до морески[ru]. Супроводжувався грою на кастаньетах, брязкальцях та інших шумових інструментах[3]. Його виконували чоловіки, вбрані жінками, які поводились гамірно та розв'язано (звідси і назва танцю, порт. folia — пристрасть, безрозсудливість, подвійна гра).

Саме слово «фолія» вперше зустрічається у португальського драматурга Жила Вінсенте в п'єсі на релігійну тему «Auto de la Sibilla Cassandra» («Акт Сивіли Кассандри»), написаної кастильскою іспанською у 1503 році чи то 1513 році[4], у ній фолія згадується як «танець пастухів».

1490 роком датується нотний запис вільянсіко[ru] «Родріго Мартінес» (Rodrigo Martinez), що фіксує ранню, чи не первісну мелодико-гармонійну формулу фолії[5]. Дане вільянсіко невідомого автора увійшло у так званий «Палацовий пісенник» (Cancionero de Palacio) — збірку вільянсіко, романсів та танців, що складалася протягом сорока років (між 1474 і 1516 роками) при дворі Ізабелли Кастильскої та Фердинанда Арагонського. Голландська дослідниця-ентузіаст Ваніта Резида (Wanita Resida) стверджує, що вільянсіко іншого автора, Франсиско де ла Торре, відповідне гармонійному строю фолії, могло потрапити в цей збірник на пару років раніше, ніж «Родріго Мартінес»[6].

Мелодико-гармонійні формули, що були структурним каркасом фолії, в той час фігурують також під назвами «павани», «арії» і т. п. Подібна до фолії романеска (також часто називається «співочою арією» - aria per cantar) і «старовинне пассамеццо». Одну з таких моделей наводить Дієго Ортіс в «Трактаті про орнаментації на клаузули» (Trattado de glosas sobre clausulas y otros generos de puntos en la musica de violones, 1553 рік), також не називаючи її фоліею[5].

Перші зразки мелодії, що безпосередньо називались «фолія» дійшли від Франсісіко Салінасу[5]. У трактаті «Сім книг про музику» (De musica libri septem), опублікованому в Саламанці в 1577 році, він називає фолію «португальським танцем» і наводить два варіанти мелодії.

Рукопис 1593 року «Букет квітів або зібрання різних цікавих речей» (Мадрид, Національна бібліотека) поряд з анонімними варіаціями на фолію (Cuatro differencias de folias) наводяться й «Десять варіацій на фолію», у яких вказано автора — Хуан Андрес де Мендоса, «ідальго з Уеска, майстерний в співі, грі й танці».

В кінці XVI — початку XVII ст. фолія була популярна не тільки в Португалії, Іспанії, але й в інших країнах Західної Європи як танець любовного змісту, що супроводжувався грою на гітарі. Музичний розмір 3/4.

На думку американського музикознавця Річарда Хадсона (Richard Hudson) фолії можуть бути умовно поділені на ранні (записані до останньої чверті XVII століття) та пізні[7].

Музика ранніх фолій швидка і темпераментна, з переважанням мажору. Пізніше фолія наблизилася до сарабанди, мажор змінив мінор, темп уповільнився[8].

Фолія у композиторів XVII–XX століть[ред. | ред. код]

З 2-ї половини XVII століття творчість фолій виходить за межі Піренейського півострова. Наступні три з половиною століття до теми фолії зверталися понад 150 європейських композиторів[9].

У 1685 році в Лондоні в збірнику «The Division Violin» англійської видавця Джона Плейфорда вперше в Англії надруковано нотний запис варіацій на фолію, що її названо в змісті як «граунд Фаронелля» — за (злегка видозміненому) іменем французького композитора Мішеля Фарінеля, придворного музиканта англійського короля Карла II.

У 1700 році в Римі виходить Опус №5 Кореллі, де остання 12-та соната це 23 скрипкові варіації на фолію, які згодом оброблялася багатьма композиторами, в тому числі Лістом і Рахманіновим.

У 1705 році у Венеції опубліковано скрипковий Опус №1 Вівальді, де остання 12-та соната «Фолія» завдяки своїй гармонійній формулі стає популярною в епоху бароко.

У 1706 році нотний запис «граунд Фаронелля» було опубліковано без вказівки авторства в Лондоні в першій частині збірника «The Division Flute» ще одним великим музичним видавцем Англії Джоном Уолшем.

У 1815 році виходить один з найкращих оркестрових творів Сальєрі — «26 варіацій на тему Іспанської фолії» (італ. Variazioni sull’aria La Follia di Spagna Variazioni sull'aria La Follia di Spagna), яке пов'язує цю варіаційну форму з музикою епохи класицизму.

Окремі приклади варіації на фолію створені у XIX–XX століттях, Такі як, наприклад, перша фраза рефрену 3-й частині 6-го концерту Паганіні, «Варіації на тему Кореллі» С. В. Рахманінова, А також сучасні аранжування Карла Дженкінса (Karl Jenkins — La Folia).

Твори, де слово «фолія» є у назві[ред. | ред. код]

Визначено музикознавцями
Сумнівні[10]
Є в назві, наданій авторами

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Фолия (БРЭ, 2017) [Архівовано 2020-06-25 у Wayback Machine.].
  2. ↑ Фолия - Русское словесное ударение - Энциклопедии & Словари. enc-dic.com. Процитовано 10 січня 2018.
  3. ↑ Balletmusic. Балетная и танцевальная музыка. Танцевальные жанры: возникновение и развитие. www.balletmusic.ru. Процитовано 2 вересня 2017.
  4. ↑ Universidade de Coimbra - Destaque - Apresentação do "Auto da Sibila Cassandra" no TAGV (порт.). www.uc.pt. Процитовано 21 січня 2018.
  5. ↑ а б в Кюрегян Т. С. Фолия / Под ред. Ю. В. Келдыша // Музыкальная энциклопедия : советская энциклопедия, Советский композитор. — М., .
  6. ↑ W.Resida. A chronological listing of the early folia. Origins of the Early Folia. wresida.home.xs4all.nl. Процитовано 10 січня 2018.
  7. ↑ Richard Hudson - The Folia Melodies (англ.). Scribd. Процитовано 11 січня 2018.[недоступне посилання з Декабрь 2019]
  8. ↑ ФОЛИЯ в музыкальном словаре. www.music-dic.ru. Процитовано 3 вересня 2017.
  9. ↑ Sarah Kirton. La Folia, the greatest hit of all time // Northern California Spelmanslag News. — 2005. — Т. 15, № 1 (January). — С. 4-8.
  10. ↑ на думку музикознавця Річарда Хадсона, в Італії назва «Фолія» також використовувалась для схожої музичної форми — Fedele /Richard Hudson The Folia, Fedele, and Falsobordone. Musical Quarterly 58 July 1972. p. 398-411/.
  11. ↑ Some early folias. www.folias.nl. Процитовано 6 вересня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кюрегян Т. С. Фолия // Музична енциклопедія. - М .: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982 [уточнити]
  • Richard Hudson, The Folia, the saraband, the passacaglia, and the chaconne  : The historical evolution of four forms that originated in music for the five -course Spanish guitar (compiled by Richard Hudson). Neuhausen-Stuttgart  : American Institute of Musicology  : Hanssler-Verlag, 1982. Description: 1 score (4 v.)  : Facsims.  ; 30   cm. Series: Musicological studies & documents  ; 35 Publisher No .: 68.735 / 10 Hanssler-Verlag 68.735 / 20 Hanssler-Verlag 68.735 / 30 Hanssler-Verlag 68.735 / 40 Hanssler-Verlag Contents: v. 1. The folia-v. 2. The saraband-v. 3. The passacaglia-v. 4. The chaconne. Subjects: Music-16th century. Music-17th century. Music-18th century. Folias (Music) Sarabands. Passacaglias. Chaconnes.
  • Фолия // Велика російська енциклопедія . Том 33. Москва 2017, с. 454.
  • GIUSEPPE FIORENTINO: "El Esquema de Folía en procesos de composición e improvisación " (2009)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фолія&oldid=41315908