Фосфоураніліт
| Фосфоураніліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Puy[2] |
| Хімічна формула | KCa(H₃O)₃(UO₂)₇(PO₄)₄O₄·8H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 8.EC.10 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
Ураніл[3], фосфат-йонd[3] |
 Фосфоураніліт у Вікісховищі | |
Фосфоураніліт (англ. phosphuranylite) — мінерал, основний водний уранофосфат кальцію шаруватої будови з групи уранових слюдок.
Назва — за хімічним складом.
Фосфураніліт уперше описаний в 1879 році німецько-американським хіміком і мінералографом Фрідріхом Августом Гентом (Friedrich August Genth)[4].
Синонім — фосфурураніліт.
- 1. За Є. К. Лазаренком: Ca[(UO2)4|(OH)4|(PO4)2]•8H2O.
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): KCa(H3O)3(UO2)7[PO4]4O4 •8H2O.
Містить (%): CaO — 2,19; UO3 — 78,26; P2O5 — 11,10; H2O — 8,45. Утворює квадратні таблички, порошкуваті маси, нальоти, лускуваті аґреґати. Спайність по (010) досконала. Густина 3,0-3,2. Твердість 2,0-2,5. Колір темно-жовтий, лимонно-жовтий. Блиск перламутровий. На площині спайності перламутровий блиск.
Зустрічається в корі вивітрювання ґранітних пегматитів. Супутні мінерали: уранініт, арсенати, фосфати та сульфати урану. Осн. знахідки: Вьолсендорф (Баварія, ФРН), Флатрок (шт. Півн. Кароліна, США), Шаба (Конго). Рідкісний.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ Phosphuranylite, In: John W. Anthony, Richard A. Bideaux, Kenneth W. Bladh, Monte C. Nichols (Hrsg.): Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America, 2001 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 19 вересня 2018.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Фосфоураніліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Фосфоураніліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
