Франко Оксана Омелянівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Франко.
Оксана Франко
Оксана Омелянівна Франко
Народилася 19 березня 1939(1939-03-19)
Підгірки, Калуш
Померла 17 вересня 2021(2021-09-17) (82 роки)
Львів, Україна
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Діяльність історикиня, етнолог, архівістка, вчителька, громадська діячка
Alma mater Львівський державний університет
Членство Наукове товариство імені Шевченка
Могила Оксани Омелянівни Франко.

Оксана Омелянівна Франко (19 березня 1939[1][2], с. Підгірки, нині в складі м. Калуш, Івано-Франківська область — 17 вересня 2021, м. Львів) — український історик, етнолог, архівіст, педагог, громадський діяч, доктор історичних наук (2000), професор (2004). Дійсний член НТШ. Почесний громадянин м. Калуш (1997). Дружина Дмитра Данилюка; онука Онуфрія Франка, брата Івана Франка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Оксана Франко народилася 19 березня 1939 року в селі Підгірках (нині однойменний мікрорайон м. Калуша) у родині Омеляна Франка й Анни Тацуняк.

Навчалася в Калуській середній школі № 1 (1955). Закінчила історичний факультет Львівського державного університету (1960). У 1995 році проходила стажування в Європейському центрі Наукового товариства імені Шевченка в Парижі (Сарсель).

Працювала науковцем центральних державних архівів (1960—1968), старшим науковим співробітником, завідувачем відділу Центрального державного історичного архіву в Києві (1968—1975), завідувачем Наукового архіву Інституту археології (1975—1990).

Від 1991 — у Львівському національному університеті імені Івана Франка: доцент (1994), професор (2004) катедри історії та етнографії України (згодом реорганізована в катедру етнології); член Вченої ради історичного факультету. Входила до складу редколегій наукових видань.

Померла 17 вересня 2021 року у Львові[3]. Похована 20 вересня 2021 року на 4 полі Личаківського цвинтаря.[4]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

1976 року разом із правозахисниками Мирославом Мариновичем, Миколою Матусевич, Ольгою Гейко-Матусевич, Надією Світличною відвідала могилу художниці та дисидентки Алли Горської на Берковецькому цвинтарі.

1992 року разом із сином Андрієм організувала Музей-оселю родини Івана Франка в Калуші, для якого передала власний будинок.

Доробок[ред. | ред. код]

Автор понад 200 наукових публікацій, монографій, 20 оглядів архівної спадщини видатних українських археологів, серед них: Федір Вовк, Данило Щербаківський, Вікентій Хвойка, Сергій Гамченко, Володимир Грінченко, Микола Макаренко, Дмитро Яворницький. Уперше назвала імена та надрукувала матеріали репресованих і заборонених у 1930—1940-х роках вчених-археологів: Миколи Макаренка, Петра Курінного, Євгенії Козловської, Вадима Щербаківського, Федора Козубовського. Також працювала з надбаннями Івана Франка, Володимира Гнатюка та інших.

Видала монографії «Федір Вовк» (1997), «Федір Вовк — вчений і громадський діяч» (2001). Співавтор видань «Кирило-Мефодіївське товариство» (у 3-х томах, 1990), «Щоденник О.Ф. Кістяківського» (у 2-х томах, 1994; 1995), «Українське національне відродження в документах та мемуарах» (1996), «Листування Федора Вовка з Володимиром Гнатюком» (2001). Один з упорядників додаткових 51—53 томів до видання «І. Франко. Зібрання творів у 50-ти томах» (2008).

Захистила докторську дисертацію «Наукова та суспільно-політична діяльність Федора Кіндратовича Вовка» (2000).

Учасниця археологічних експедицій; організатор наукової конференції «Тарас Шевченко і археологія», виставок наукових та художніх праць, зустрічей.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • почесний громадянин м. Калуш (1997) — за значний внесок у становлення української державності та видатні особисті заслуги в розбудові міста;
  • медаль Президії Верховної Ради УРСР «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1983);
  • відзнака «Незалежності України — 10 років» (2001);
  • почесна грамота Головного управління туризму і культури Івано-Франківської ОДА (2007).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 19 березня виповнилося б 85 років Оксані Омелянівні Франко — видатній уродженці Калуської громади, онуці брата Івана Франка Онуфрія, професорці Львівського національного університету імені Івана Франка, співфундаторці музею-оселі родини Івана Франка у Підгірках. Калуська міська рада. 19 березня 2024.
  2. ↑ за іншими данини — 11 квітня 1939 р.
  3. ↑ На 83-му році життя у Львові померла Оксана Франко. Вікна. 18 вересня 2021.
  4. ↑ У Львові на Личаківському кладовищі 20 вересня 2021 року поховали Почесну громадянку Калуша, відому громадську діячку, професорку кафедри етнології історичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка, докторку історичних наук Оксану Франко. Калуська міська рада. 20 вересня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
На ювілей Оксани Франко в Підгірках зібралося понад 30 родаків Каменяра на YouTube // ВікнаTV. — 2019. — 28 травня.
Спогади Оксани Франко про навчання у Львівському університеті (др. пол. 50-х рр. ) на YouTube // Архів Львівського університету. — 2016. — 19 травня.
На 83-му році життя відійшла у вічність відома громадська діячка Оксана Франко на YouTube // ТРК РАІ. — 2021. — 21 вересня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франко_Оксана_Омелянівна&oldid=42454423