Франкфуртський університет музики та виконавських мистецтв
| Frankfurt University of Music and Performing Arts | |
|---|---|
HfMDK | |
 | |
| 50°07′12″ пн. ш. 8°40′34″ сх. д. / 50.12010000002777588° пн. ш. 8.67620000002777836° сх. д.Координати: 50°07′12″ пн. ш. 8°40′34″ сх. д. / 50.12010000002777588° пн. ш. 8.67620000002777836° сх. д. | |
| Тип | громадський університет |
| Країна |
 Німеччина |
| Засновано | 1938[1] |
| Студентів | 862[2], 716[2], 727[2], 796[2], 775[2], 783[2], 760[2], 661[2], 655[2], 698[2], 640[2], 771[2], 821[2], 813[2], 855[2], 914[2], 853[2], 846[2], 893[2], 905[2], 890[2], 897[2], 893[2] і 916[2] |
| Членство у |
|
| Складається з | Q28738551? |
| Випускники | Category:Frankfurt University of Music and Performing Arts alumni |
| Сайт | hfmdk-frankfurt.info |
 | |
 Hochschule für Musik und Darstellende Kunst Frankfurt am Main у Вікісховищі | |
 | Ця стаття може містити помилки перекладу з англійської мови. (лютий 2023) |
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Франкфуртський університет музики та виконавчих мистецтв (нім. Hochschule für Musik und Darstellende Kunst Frankfurt am Main, HfMDK) — державна Вища школа музики, театру та танцю у Франкфурті. Єдина у своєму роді у федеральній землі Гессен. Він був заснований в 1938 році.
Зараз близько шістдесяти п'яти професорів і 320 інших викладачів навчають приблизно 900 студентів. Освітні програми мають в собі навчання на всіх інструментах і вокал, викладання музики, композиції, диригування та церковної музики. Є також програми з музичного театру, драми та танців. Університет пропонує докторантуру з музикознавства та музичної освіти.
Історія[ред. | ред. код]
З 1878 р. у Франкфурті був музичний інститут. Консерваторія Hoch процвітала та мала всесвітню репутацію наприкінці XIX та на початку XX століть. Завдяки таким викладачам, як піаністка Клара Шуман і композитори Йоахім Рафф, Бернхард Секлес і Енгельберт Хампердінк, Консерваторія залучала студентів з усього світу, і зокрема таких композиторів: Ганса Пфіцнера, Едварда МакДауелла, Персі Грейнджера, Пауля Хіндеміта та Ернста Тоха, а також диригентів Отто Клемперера і Ганса Росбауда.
У квітні 1933 року, коли націонал-соціалісти прийшли до влади в Німеччині, директор Бернхард Секлес, Матіас Зайбер, голова першого у світі відділу джазу, та дванадцять інших викладачів, які були євреями чи іноземцями, були усунені зі своїх посад.[5] Пізніше рівень статусу консерваторії Гоха було знижено до музичної школи (Musikschule des Dr Hoch's Konservatorium).[6] У 1938 році була заснована «Hochschule für Musik». У 1940 році її назва була «Staatliche Hochschule für Musik – Консерваторія доктора Гоха», але в 1942 році підзаголовок «Dr Hoch's Conservatorium» було вилучено, залишивши повну назву «Staatliche Hochschule für Musik».[7] У своєму заповіті Джозеф Гох, благодійник консерваторії, постановив, що назва «Консерваторія доктора Гоха» ніколи не повинна бути змінена.[8] Таким чином Hochschule стала новим окремим навчальним закладом, який відокремився від консерваторії.
Наприкінці Другої світової війни обидва заклади закрили. Після війни обидва були знову відкриті, і тепер вони працюють разом у трирівневій системі Hochschule, Hoch Conservatory та Music School. Гельмут Вальха, який викладав гру на органі в Консерваторії Хоха з 1933 по 1938 роки, ініціював відновлення Вищої школи в 1947 році.[9] Першим відділом, який було знову відкрито, був відділ церковної музики, а потім відділ шкільної музики та, у 1949 р. семінар з викладання муз.
Влітку 1950 року скрипаль Вальтер Девіссон, який навчався та викладав у Консерваторії Гох, став художнім керівником як Вищої школи, так і Вищої консерваторії. Під його керівництвом кафедра виконавства крок за кроком відновлювала інструментальну та вокальну підготовку. У цей повоєнний період викладання все ще відбувалося в приватних будинках і в частково відреставрованій будівлі консерваторії – яка все ще була в руїнах. (Пізніше його, на жаль, усунули з посади). Лише в 1956 році Hochschule мала власну будівлю: їй було надано Radio-House Hessischer Rundfunk, побудований у 1933 році.
Розвиток Hochschule тривав протягом 1950-х і 60-х років: включаючи створення школи опери та оперно-хорової школи (1954 р. і 1958 р.), театральної школи (1960 р.) і школи танцю (1961 р.). У 1960-х роках було засновано Студію нової музики та Студію старовинної музики. Пізніше були відкриті кафедри джазу та популярної музики, а в 1982 році – кафедра музикознавства. З 1989 року Hochschule отримала право пропонувати аспірантуру з викладання музики та музикознавства.
З 1990 по 1993 роки було побудовано новий головний корпус і бібліотеку Hochschule. Інститути історичної виконавської практики та сучасної музики були засновані у 2005 році.[10]
Видатні викладачі та студенти[ред. | ред. код]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ ROR Data — v1.19 — 2023. — doi:10.5281/ZENODO.7644942
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Statistisches Bundesamt Deutschland - GENESIS-Online
- ↑ а б в https://die-deutschen-musikhochschulen.de/mitglieder/frankfurt
- ↑ https://www.hrk.de/mitglieder/mitgliedshochschulen/kunst-und-musikhochschulen/
- ↑ Cahn, 1979, с. 300.
- ↑ Cahn, 1979, с. 325.
- ↑ Cahn, 1979, с. 327.
- ↑ Cahn, 1979, с. 18.
- ↑ Cahn, 1979, с. 308, 332.
- ↑ Information about the history of the Hochschule since 1950 comes from the website of the Hochschule.
Джерела
- Cahn, Peter (1979). Das Hoch'sche Konservatorium in Frankfurt am Main (1878–1978) (нім.). Frankfurt am Main: Kramer.
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
|
