Франсвільська біота
Франсвільська біота (також відома як макрофосилії Габону або габоніонти) — група раньопротерозойських скам'янілостей віком 2,1 млрд років, макроскопічні організми, знайдені в Габоні в відкладеннях чорних сланців формації Франсвіль Б. Скам'янілості розглядаються як свідчення ранніх форм багатоклітинного життя[1]. Скам'янілості були виявлені міжнародною групою, очолюваною франко-марокканським геологом Абдерразаком Ель-Албані з університету Пуатьє, Франція. Поки скам'янілостям не знайдено формальне таксономічне положення, вони за пропозицією музею природознавства у Відні неофіційно іменуються «габоніонтами» (Gabonionta).[2].
Викопні організми мають розміри до 12 см. Тіла представляють собою розплющені диски з характерною морфологією, включаючи круглі і витягнуті екземпляри. Сферичні і еліпсоїдальні тіла обрамлені радіальною структурою. Скам'янілості демонструють тривимірність і скоординований ріст[3]. Можна припускати міжклітинні зв'язки, так як вони існували ще до виникнення багатоклітинності[4].
Дослідження групи Ель-Альбані 2014 року, виявили безліч типів скам'янілостей різної морфології. Описано кручені трубки, а також структури типу «нитки перлів», що закінчуються «квіткою». Вони схожі на Dictyosteliida, амебоїдні організми, які для міграції утворюють багатоклітинні конгломерати. Однак Dictyosteliida є наземними, а не морськими організмами, тому виявлені структури не можуть бути ними. Серед відомих скам'янілостей до франсвільських організмів досить близькі едіакарські Nemiana і Beltanelloides.
Знахідки були зроблені в сланцях басейну Франсвіль з високою щільністю копалин — до 40 особин на квадратний метр. Ймовірно, організми збереглися на морській мілині у вигляді колоній. Вони жили в осадових породах у воді, що містила розчинений кисень. Можливо, ці організми володіли аеробним диханням.
Ель-Альбані і його колеги описують знахідки як колоніальні організми, можливо подібні до еукаріот, і родинні ціанобактеріальним матам, хоча і відрізняються від будь-яких відомих викопних структур. Відзначається складність копалин і присутність стеранів як показників можливості еукаріотичної природи представників біоти. У звіті для журналу «Nature» палеонтолог Філіп Донохью з Бристольського університету демонструє більш консервативний підхід до отримання додаткових доказів, що останки належали еукаріотам. Інша точка зору, якої дотримується Адольф Зейлахер з Єльського університету, полягає в тому, що знахідки є псевдофосиліями — піритом неорганічного походження[5]. Ель-Албані з співавторами (2014 року) оскаржує концепцію Зейлахера. Виявлено піритизовані і непіритизовані відбитки, а також піритизовані форми. Структури сформувалися як одна подія, в той же час, що і осадові породи. Про це свідчить рівномірний розподіл співвідношення ізотопів сірки в зразках. У піритових кольорах, які кристалізуються повільно, ізотопне співвідношення змінюватиметься всередині структури. Для структур, які нагадують пилок, хімічний аналіз також показує, що матеріал в стінках «пилку» містить органічний матеріал.
Франсвільська біота відсутня у верхніх шарах чорних сланців. Біота сформувалася під час короткочасного сплеску вмісту кисню в атмосфері (подія Ломагунді) і вимерли у результаті падіння цього рівня. Біота є першим відомим випадком виникнення багатоклітинного життя, яке не залишило сучасних нащадків.
- ↑ El Albani, Abderrazak; Bengtson, Stefan; Canfield, Donald E.; Riboulleau, Armelle; Rollion Bard, Claire; Macchiarelli, Roberto та ін. (2014). The 2.1 Ga Old Francevillian Biota: Biogenicity, Taphonomy and Biodiversity. PLoS ONE. 9 (6): e99438. Bibcode:2014PLoSO...999438E. doi:10.1371/journal.pone.0099438. PMC 4070892. PMID 24963687.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Experiment Life — the Gabonionta. (Press Release). 4 March 2014. Naturhistorisches Museum Wien.
- ↑ El Albani, Abderrazak (2010). Large colonial organisms with coordinated growth in oxygenated environments 2.1 Gyr ago (PDF). Nature. 466 (7302): 100—104. Bibcode:2010Natur.466..100A. doi:10.1038/nature09166. PMID 20596019.
- ↑ Sebe-Pedros, A.; Roger, A. J.; Lang, F. B.; King, N.; Ruiz-Trillo, I. (2010). Ancient origin of the integrin-mediated adhesion and signaling machinery. Proceedings of the National Academy of Sciences. 107 (22): 10142—10147. Bibcode:2010PNAS..10710142S. doi:10.1073/pnas.1002257107. PMC 2890464. PMID 20479219.
- ↑ Maxmen, Amy (30 червня 2010). Ancient macrofossils unearthed in West Africa. Nature. doi:10.1038/news.2010.323.
|
Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |