Франциск Дідушицький
| Франциск-Іван Дідушицький | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1640 |
| Помер | 4 травня 1704 |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Посада | подільський воєвода, київський каштелян |
| Рід | Дідушицькі |
| Батько | Юрій Дідушицький |
| У шлюбі з | Зофія Яблоновська |
| Діти | Юрій Станіслав, 6 доньок |
Франциск-Іван Дідушицький (пол. Franciszek Jan Dzieduszycki[1]; 1640 — 4 травня 1704) — шляхтич руського походження, військовик, урядник Корони Польської в Речі Посполитій.
Біографія[ред. | ред. код]
Звично вживав тільки ім'я Франциск.[2] Зростанню кар'єри Ф.-І. Дідушицького сприяло одруження в молодому віці (18 р.) з дочкою мечника коронного Яна Станіслава Яблоновського Зофією.
З 1662 року — староста жидачівський (Станіслав-Ян Яблоновський відступив йому староство за дозволом короля[3]). В молодому віці перебував на лицарській службі. 1667 р. був ротмістром козацької коругви. Керував тією корогвою під час Хотинської битви (1673). Мав прихильників серед шляхти на Червоній Русі та Поділлі. 1685 р. входив до складу сенату як київський каштелян.
Брав участь у військовому поході проти турків під Відень (1683). У 1685 році проводив реконструкцію Жидачівського замку, за що від сеймику отримав подяку та часткове відшкодування коштів.
1689 р. отримав посаду подільського воєводи, у 1690 — спадщину по Чурилах.
1694 р. відступив Жидачівське староство своєму сину, графу[4] Юрію Станіславу.
1699 р. був обраний радою сенату в комісію по відібранню Кам'янця-Подільського в турків (за Карловицькою угодою).
У січні 1704 написав заповіт, у якому значні кошти мали належати латинській катедрі Львова. Помер 4 травня 1704. Був похований у костелі єзуїтів Львова[5] поряд з дружиною, під час похорону промову мав король Август ІІ.[6] Перерахував значні кошти на кафедральний костел у Львові.
Сім'я[ред. | ред. код]
- Маріанна — дружина Александера Домініка Тарновського[7]
- одна з дочок — дружина галицького каштеляна Владислава Скарбека[8]
- Саломея — друга дружина Войцеха М'ясковського.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ іноді Jan Franciszek Dzieduszycki → див.: Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. — S. 244. (пол.)
- ↑ Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 98.
- ↑ Boniecki A. Jabłonowscy h. Prus III-ci // Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1905. — Cz. 1. — T. 8. — S. 108. (пол.)
- ↑ Dzieduszyccy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Urzędnicy podolscy… — S. 149.
- ↑ Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 114—115.
- ↑ Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1909. — S. 927. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 2014-11-03 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 109. (пол.)
- ↑ Przyboś A. i Przyboś K. Miaskowski (Miastkowski) Wojciech z Miaskowa herbu Leliwa (zm. ok. 1654) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XX. — S. 548. (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. (пол.)
- Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków / opracowali Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. — Kórnik, 1998. — 243 s. — S. 71. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
- Piwarski K. Dzieduszycki Franciszek Jan (†1714) // Polski Słownik Biograficzny. — T. VI. — S. 107—108. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |