Франческо Меріано
| Франческо Меріано | |
|---|---|
| італ. Francesco Meriano | |
 | |
| Народився |
21 вересня 1896[1][2] Турин, Італія |
| Помер |
21 травня 1934[1][2] (37 років) Кабул |
| Поховання | Settignano Cemeteryd |
| Країна |
_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | дипломат, політик, журналіст |
| Alma mater | Болонський університет |
| Науковий ступінь | лауреат[d][3] |
| Знання мов | італійська[4] |
| Посада | член Палати депутатів Королівства Італіяd[3] |
Франческо Меріано (21 вересня 1896, Турин — 21 травня 1934, Кабул) — художник-футурист, дипломат, письменник, журналіст і політик. Генеральний консул Італії в Одесі (1928—1929)[5].
Життєпис[ред. | ред. код]
З 1921 по 1923 рік він співпрацював з газетою Il Popolo d'Italia, заснованою Беніто Муссоліні. У 1923 році він був заступником директора «Il Resto del Carlino» в Болоньї і був одним із засновників серії блокнотів «Imperia». З 1923 по 1924 рр. — був обраним мером Чезені.
У 1927 році Меріано вступив на дипломатико-консульську службу Італії. У 1928 році був призначений генеральним консулом в Одесі.
З 24 червня 1929 року по 26 вересня 1930 року був відправлений до Люксембургу. З 1931 до середини 1932 року він був консулом в Рабаті, де керував двотижневим журналом L'Ala Italiana для італійців у Марокко.
У 1933 році він поїхав до Спліта, щоб спробувати вирішити деякі територіальні конфлікти та для пропаганди італійської культури в Далмації.
У 1934 році його відправили до Кабула як повноважного міністра, де він помер від хвороби. Похований на цвинтарі Сеттіньяно.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Manghetti G. Dizionario Biografico degli Italiani — 2009. — Vol. 73.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б https://storia.camera.it/deputato/francesco-meriano-18960921
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Ірина Матяш. Іноземні представництва в радянській Україні (1919—1991 рр.): Протистояння і співпраця