Фредерік Пік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фредерік Пік
англ. Frederick Peake
Ім'я при народженні Frederick Gerard Peake
Прізвисько Пік-паша
Народження 12 червня 1886(1886-06-12)
Ештед, Суррей, Велика Британія
Смерть 30 березня 1970(1970-03-30) (83 роки)
Келсо, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Приналежність Велика Британія Велика Британія
Вид збройних сил Британська армія
Рід військ сухопутні війська
Освіта Королівське військове училище в Сандгерсті
Роки служби 1906—1939
Звання генерал-майор
Формування Полк герцога Веллінгтона
Королівський льотний корпус
Імперський верблюжий корпус
Суданський верблюжий корпус
Арабський легіон
Командування командувач Арабським легіоном
Війни / битви Перша світова війна
Діти Julia Grace Peaked[1]
Нагороди
Офіцер ордена Британської імперії (військовий)Командор ордена Британської імперії (військовий)
Командор ордена Святого Іоанна Єрусалимського (Велика Британія)
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Офіцер Ордена НілуВелика зірка з діамантами Ордена Al Nahda, ХіджазГранд-офіцер Ордена Al Istiklal, Хіджаз
CMNS: Фредерік Пік у Вікісховищі

Фредерік Джерард Пік (англ. Frederick Gerard Peake; 12 червня 1886 — 30 березня 1970) — британський військовик і поліціянт, генерал-майор, засновник і перший командувач Арабського легіону у Трансйорданії.

Життя і військова кар'єра[ред. | ред. код]

Фредерік Пік народився 12 червня 1886 року в Ештеді, графство Суррей, Велика Британія, в родині підполковника Волтера Піка, кавалера ордена «За видатні заслуги» та Грейс Елізабет Енн Фенвік[2]. Він закінчив Стубінгтонську школу в Гемпширі[3], підготовчий навчальний заклад для хлопчиків, що збираються стати офіцерами, та Королівське військове училище в Сандгерсті.

1906 року Пік був зарахований до полку герцога Веллінгтона, з 1908 по 1913 рік служив в Індії.

Під час Першої світової війни Фредерік Пік служив у Королівському льотному корпусі в Салоніках, потім в Імперському верблюжому корпусі, що був частиною британської Імперської Єгипетської армії, і в березні-листопаді 1916 року брав участь у Дарфурській експедиції[4]. 1917 року був нагороджений Орденом Нілу четвертого класу[3].

1918 року Фредерік Пік з Єгипетським верблюжим корпусом увійшов до складу британських сил в Хіджазі, де співпрацював з Томасом Лоуренсом[5].

У вересні 1920 року капітан Пік був відряджений з інспекцією для перевірки безпеки в еміраті Трансйорданія. Ситуація з безпекою в регіоні була визнана незадовільною, і в жовтні того ж року Фредерік Пік отримав підвищення до підполковника і доручення верховного комісара Палестини сформувати два невеликі поліційні підрозділи:

  • мобільний загін кількістю 100 осіб, для охорони дороги з Палестини до Аммана.
  • загін кількістю 50 осіб, розташований в Ель-Карак для підтримки британського окружного офіцера — відповідального представника колоніальної служби.

Влітку 1921 року Пік створив Резервний мобільний підрозділ кількістю 150 осіб, який послужив ядром майбутнього Арабського легіону. Підрозділ складався з арабів, курдів, турок та черкесів, озброєних німецькими рушницями. Внаслідок збільшення регіональної напруги й кількості сутичок, особовий склад Резервного мобільного підрозділу було збільшено до 750 солдатів і офіцерів. Цей реорганізований підрозділ стримував напади ваххабітів у 1922 р.[6]. Завдяки його ефективним діям 1923 року було швидко придушене повстання шейха Кулайб аль-Шурайда в Курі та вщент розбиті сили султана аль-Адвана під час Адванського повстання[7][8]. 1926 року керований Піком Арабський легіон налічував вже 1 500 солдатів і офіцерів. Невелика кількість офіцерів була британцями, решта — місцевими мешканцями[6].

Пік отримав звання генерал-майора в армії емірату Трансйорданії та полковника Британської армії.

Влітку 1939 року полковник Фредерік Пік вийшов у відставку і повернувся на батьківщину[9]. Арабський легіон був переданий під командування його заступника Джона Глабба.

Особисте життя[ред. | ред. код]

1937 року Пік одружився з Елспет Маклін Рітчі[10], подружжя мало одну дочку, Джулію Грейс Пік, що народилась 1941 року[3][11].

Після відставки Пік оселився в Гоукслі, Сент-Босуелл, Роксбургшир, батьківщині своєї дружини. Помер Фредерік Пік в Келсо, Шотландія на 84 році життя 30 березня 1970 р.[12].

Фредерік Пік є автором двотомної «Історії Трансйорданії та її племен» (англ. A history of Trans-Jordan and its tribes, 1934)

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Lunt, James. ‘Peake, Frederick Gerard (1886—1970)’, Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004; online edn, May 2005. Процитовано 2018-09-03
  3. ↑ а б в 'Peake, Frederick Gerard', in Who Was Who (A. & C. Black); online edition, Oxford University Press, 2014, Peake, Frederick Gerard[недоступне посилання з листопадаа 2019]. Retrieved 27 July 2016 (subscription site)
  4. ↑ Clayton, Gilbert F. (1969). An Arabian Diary (англ.). University of California Press. с. 343. ISBN 0-5200-1386-7. Процитовано 3 вересня 2018.
  5. ↑ Walker, Philip (2018). Behind the Lawrence Legend: The Forgotten Few Who Shaped the Arab Revolt (англ.). Oxford University Press. с. 196-198. ISBN 0-1988-0227-7. Процитовано 3 вересня 2018.
  6. ↑ а б Pollack, Kenneth M. (2004). Arabs at War: Military Effectiveness, 1948-1991 (англ.). University of Nebraska Press. с. 267-268. ISBN 0-8032-8783-6. Процитовано 3 вересня 2018.
  7. ↑ Eilon, Joab B.; Alon, Yoav (2007). The Making of Jordan: Tribes, Colonialism and the Modern Stat (англ.). I.B.Tauris. с. 63-64. ISBN 0-8577-1456-2. Процитовано 3 вересня 2018.
  8. ↑ Salibi, Kamal S. (1998). The modern history of Jordan (англ.). I.B Tauris. с. 101-108. ISBN 1-8606-4331-0. Процитовано 3 вересня 2018.
  9. ↑ Colonel Peake, otherwise Peake Pasha, has retired to England after (англ.). The Spectator. 7 липня 1939. Процитовано 3 вересня 2018.
  10. ↑ Desert romance. Peake Pasha To Marry Scots Girl (англ.). Gloucestershire Echo. 18 грудня 1936. Процитовано 3 вересня 2018.
  11. ↑ Frederick Peake at ThePeerage.com
  12. ↑ Frederick Peake, led Arab legion. The New York Times (англ.). 2 квітня 1970. Архів оригіналу за 3 вересня 2018.
  13. ↑ а б в г Orders, Decorations, Medals and Militaria (11 & 12 December 2013). Lot No. 1541 (англ.). DNW auctions. 2013. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 4 вересня 2018.
  14. ↑ The London Gazette: no. 30261. p. 9030. 1917-08-31. Retrieved 2018-09-03.
  15. ↑ The London Gazette: no. 34075. p. 4964. 1934-08-03. Retrieved 2018-09-03.
  16. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 32830. p. 3951. 1923-06-02. Retrieved 2018-09-03.
  17. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 33179. p. 4415. 1926-07-03. Retrieved 2018-09-03.
  18. ↑ The London Gazette: no. 34011. p. 50. 1934-01-02. Retrieved 2018-09-03.
  19. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 34633. p. 3856. 1939-06-06. Retrieved 2018-09-03.

Посилання[ред. | ред. код]


Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фредерік_Пік&oldid=42014403