Френсіс Кайл
| Френсіс Кайл | |
|---|---|
| Народилася | 30 жовтня 1893 |
| Померла | 12 лютого 1958 (64 роки) або 1958[1] |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство Велика Британія Ірландія |
| Діяльність | баристер |
| Alma mater | Триніті-коледж |
| Знання мов | англійська |
Френсіс Крістіан Кайл, (30 жовтня 1893 — 22 червня 1958) була ірландським адвокатом і першою жінкою, разом з Аверіл Деверелл[en], допущеною до адвокатури як в Ірландії, так і у Великій Британії[2]. 1 листопада 1921 року вона була допущена до адвокатури Ірландії[en][3][4]. Про неї писали в газетах не лише в Дубліні, але й у Нью-Йорку, Лондоні та Індії. Минув майже рік, перш ніж жінку покликали до англійської адвокатури[en] (Айві Вільямс[en], 10 травня 1922 р.)[5].
Кайл народилася 30 жовтня 1893 року в Белфасті в Ольстері, північній провінції Ірландії. Вона була наймолодшою дитиною Роберта Александра Кайла, власника кравецької майстерні, та Кетлін Френсіс Бейтс. Її та її сестру Кетлін виховувала гувернантка Дельфіна Ладірей, а потім обидві відвідували жіночу та підготовчу школу. У 1905 році вона провела рік у школі-інтернаті в Пуатьє у Франції, а потім закінчила школу в Берні у Швейцарії[6]. 1914 року вона здобула ступінь бакалавра французької мови[3], а 1916 року — ступінь магістра права в Триніті-коледжі в Дубліні[4].
У січні 1920 року Френсіс Кайл та Аверіл Деверелл[en] стали першими жінками-студентками юридичного факультету Королівського інституту в Дубліні. Кайл посіла перше місце на вступних іспитах до адвокатури, а в жовтні 1921 року стала першою жінкою, яка виграла стипендію Джона Брука[6][5]. У той час газета «The Irish Times» описала присудження їй стипендії як «жіноче вторгнення в юриспруденцію»[4].
1 листопада 1921 року сер Томас Молоні[en] покликав її до ірландської адвокатури[en], а через тиждень — до новоствореної колегії адвокатів Північної Ірландії[en] в суді Крамлін-Роуд[en][6]. 23 листопада 1922 року вона практикувала як стажист і отримала свою першу справу[6]. 14 листопада 1922 року на зборах у Белфасті Кайлу обрали членом Окружного суду Північної Ірландії, ставши першою жінкою-членом окружного суду. У 1922 році газета «Дублін Івнінг Телеграф» повідомляла, що Кайл отримала вісім записок[3][6]. 6 грудня 1922 року більша частина Ірландії вийшла зі складу Сполученого Королівства як Ірландська Вільна Держава, тоді як Північна Ірландія залишилася у складі Сполученого Королівства.
Можливо, Кайлі було важко знайти роботу, оскільки її останній запис у юридичному довіднику Тома датований 1931 роком. У 1937 році вона з'явилася в суді, щоб захистити себе у справі про порушення правил паркування[3]. 1952 року Кайл жила в Лондоні зі своєю сестрою Кетлін, яка була одружена з медичним інспектором, доктором Джоном Макклоєм. У 1930 році «Белфастський вісник» описував Кетлін як «дуже відому в Белфасті людину» і «чудового оратора».
Кайл померла від раку в Лондонській клініці[en] в Мерілебоні 22 червня 1958 року у віці 64 років.
- ↑ а б http://www.oxforddnb.com//abstract/10.1093/odnb/9780198614128.001.0001/odnb-9780198614128-e-111934
- ↑ Scales of justice tip in favour of women but more needs to be done. The Irish Times (англ.). Процитовано 1 листопада 2023.
- ↑ а б в г Casteele, Ashley Van De (8 червня 2018). Frances Kyle Biography. First 100 Years. Процитовано 1 листопада 2023.
- ↑ а б в #legallyhers: Frances Kyle and Averill Deverell. First 100 Years. Процитовано 1 листопада 2023.
- ↑ а б Dana (2 червня 2015). Female Lawyers in Ireland. First 100 Years. Процитовано 1 листопада 2023.
- ↑ а б в г д Kyle, Frances Christian [Fay] (1894–1958), barrister. Oxford Dictionary of National Biography (англ.). doi:10.1093/odnb/9780198614128.001.0001/odnb-9780198614128-e-111934. Процитовано 1 листопада 2023.