Фришман Мойсей Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мойсей Абрамович Фришман (27 січня 1913 року в м. Великі Луки — 1979) - інженер, доктор технічних наук, професор.

Біографія[ред. | ред. код]

1937р. закінчив Російський університет транспорту (РУТ (МІІТ)).

1937 р. після закінчення МІІТа був залишений в аспірантурі

1940 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, в якій розглядалися явища викрадення шляху.

З листопада 1940 р М. А. Фришман працює на кафедрі «Колія та колійне господарство», одночасно він стає деканом будівельного факультету ДІІТу (нині Дніпровський націона́льний університе́т залізни́чного тра́нспорту імені академіка Всеволода Лазаряна)[1].

1941 - 1944 рр. М. А. Фрішман є доцентом НІІЖТ (Сибірський державний університет шляхів сполучення[2]).

У червні 1944 року він повертається до ДІІТу та очолює кафедру шляху [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.] до 1946 р.

У 1949 р Мойсей Абрамович захищає дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук. Його дисертація і перша монографія присвячені дослідженню взаємодії дії колії та рухомого складу розрахунковими і експериментальними методами, в тому числі із застосуванням високочастотної кінозйомки.

З 1950 року М. А. Фришман - професор, а з 1955 р завідувач кафедри шляху і колійного господарства [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.] ДІІТу (нині Дніпровський національний університет залізничного транспорту).

У 1958 р він був організатором науково - дослідницької колієвипробувальної лабораторії Дніпровського національного університету залізничного транспорту.

З 1955 року і до кінця свого життя завідувач кафедрою «Колія та колійне господарство» Дніпровського національного університету залізничного транспорту.

Кафедра й лабораторія під керівництвом М. А. Фрішмана стали великим науковим центром, по вивченню питань взаємодії рухомого складу й колії. Тут була проведена значна робота по удосконаленню розрахунку колії на міцність, у тому числі по вивченню розрахункових характеристик колії й застосуванню ЕОМ.

М.А. Фрішман був відомий як блискучий педагог, лектор і вихователь молоді. Багато уваги він приділяв питанням підготовки молодих фахівців і їхньому вихованню.

Вершини лекційного мистецтва[ред. | ред. код]

Лекції професора Фрішмана М. А. зачаровували. Він часто виступав з лекціями на наукові і технічні теми перед інженерами залізниць, вів лекторій в Дніпропетровському будинку вчених.

«Лекция должна быть построена так, чтобы ставить перед студентом вопросы для творческого поиска, раздумий. Только в этом случае аудитория будет вместе с лектором.» М. А. Фришман.

Професор Фрішман М. А. створив спеціалізовану аудиторію, обладнану кіно- і телеапаратурою, магнітофонами, стереопроектором. І все це на початку 70-х минулого століття. Аудиторія №503 ДІІТу набула популярності в місті і області. В 1977 році на ця аудиторія експонувалась на ВДНГ СРСР і була нагороджена бронзовою медаллю. ЇЇ стали відвідувати представники багатьох ВУЗів УРСР та інших радянських республік. Це була не виставкова модель, а постійно діюча лекційна аудиторія факультету «Будівництво залізниць». Використання класичної музики під час лекцій, особлива дикція, жестикуляція, збирали в лекційній аудиторії навіть працівниць технічних служб інституту – прибиральниць, котрі приходили на його лекції. Магія талановитого оратора не залишала нікого осторонь під час його лекцій.

З метою зворотного зв’язку з студентською спільнотою в 1979 році професор Фрішман провів серед студентів 4-го курсу факультету «Будівництво залізниць» конкурс на кращий конспект лекцій. Але ця ініціатива на жаль не знайшла відгуку серед викладацького корпусу ДІІТу.

Проходять роки, але пам’ять про талановитого і натхненного лектора не полишає стін вишу і до сьогодні залишається недосяжною вершиною.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

М. А. Фришман був автором і співавтором 9 підручників та монографій, а також понад 200 наукових праць. Серед них добре відомі монографії та навчальні посібники: «Взаимодействие пути и подвижного состава [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]», «Земляное полотно железных дорог [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]», «Железнодорожные пути металлургических заводов [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]». Великою популярністю серед шляховиків заслужено користувалася його книга «Как работает путь под поездами [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.]», яка витримала шість видань, в тому числі два за кордоном.

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДНУЗТ – Головна. diit.edu.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 травня 2017. Процитовано 8 червня 2020.
  2. Сибирский государственный университет путей сообщения. www.stu.ru. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 8 червня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]