Фрідріх Ферч

Фрідріх Ферч
нім. Friedrich Albert Foertsch
Генерал Ферч (1961).
Народився	19 травня 1900(1900-05-19) Джоново-Валецьке, Deutsch Kroned, Пруссія
Помер	14 грудня 1976(1976-12-14) (76 років) Гослар, Нижня Саксонія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Посада	General Inspector of the Bundeswehrd
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Командор ордена Корони Румунії Золотий німецький хрест Великий офіцер ордена Почесного легіону Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою Легіон Заслуг (Легіонер) (США) Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
Медіафайли у Вікісховищі

Фрідріх Альберт Ферч (нім. Friedrich Albert Foertsch; 19 травня 1900 — 14 грудня 1976) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту, генерал бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Син працівника державної адміністрації Прусської комісії з розселення в Позені і Західній Пруссії. Молодший брат генерала піхоти Германа Ферча.

21 травня 1918 року вступив у Прусську армію. Учасник Першої світової війни, після завершення якої вступив у фрайкор Гінденбурга. 1 січня 1921 року продовжив службу в рейхсвері.

В 1938 році призначений квартирмейстером генштабу 3-го армійського корпусу. З 25 жовтня 1939 року — начальник оперативного відділу генштабу 60-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії. З 1 жовтня 1940 року — начальник 1-го відділу штабу начальника відділу озброєнь і командувача Резервною армією. З 1 червня 1942 року — начальник оперативного відділу, з 1 грудня 1943 року — начальник штабу 18-ї армії. З січня 1945 року — начальник штабу групи армій «Курляндія». В травні потрапив у радянський полон.

В 1949 році звинувачений військовим трибуналом у тому, що «війська і підлеглі йому з'єднання знищили міста Псков, Новгород і Ленінград, а також зруйнували пам'ятки історичного мистецтва у містах Гатчина, Петергоф, Павловськ і Пушкін». Ферч визнав, що віддавав накази здійснювати обстріли, проте це було необхідне для війни. 29 червня 1950 року засуджений до 25 років таборів. В жовтні 1955 року переданий владі ФРН і звільнений. На той момент Ферч схуд до 46 кілограмів і став сліпим на одне око, йому знадобився рік, щоб повністю відноситись.

2 листопада 1956 року втупив у бундесвер і очолив 2-й корпус в Ульмі. З 5 квітня 1957 року — командир 2-ї гренадерської дивізії в Гіссені. На цих посадах Ферч проявив себе хорошим партнером французьких, британських і американських військ. З 1 січня 1959 року — заступник начальника відділу «Планування і політика» Штабу Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі. З 1 квітня 1961 року — генерал-інспектор бундесверу. 31 грудня 1963 року вийшов у відставку.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (18 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу
• Залізний хрест 1-го класу
• Орден Корони Румунії, командорський хрест
• Німецький хрест в золоті (10 травня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста (5 вересня 1944)
• Нарукавна стрічка «Курляндія»
• Орден Почесного легіону, великий офіцерський хрест (Франція)
• Легіон Заслуг (США)
• Орден «За заслуги перед Італійською Республікою», великий хрест (1965)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», великий хрест із зіркою і плечовою стрічкою

Література

• Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945, Band 4: Fleck-Gyldenfeldt. Biblio Verlag, Osnabrück 1996, ISBN 3-7648-2488-3, S. 24–25
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 313