Футуна (Вануату)
| Футуна | |
|---|---|
| Географія | |
| 19°32′ пд. ш. 170°13′ сх. д. / 19.533° пд. ш. 170.217° сх. д.Координати: 19°32′ пд. ш. 170°13′ сх. д. / 19.533° пд. ш. 170.217° сх. д. | |
| Акваторія | Тихий океан |
| Група островів | Вануату |
| Площа | 13 км² |
| Найвища точка | 636 м |
| Країна | |
 Вануату | |
| Адм. одиниця | Тафеа |
| Населення |
535 осіб |
  Футуна Футуна (Вануату) | |
 | |
 Футуна у Вікісховищі | |
Футуна (англ. Futuna) — острів архіпелагу Нові Гебриди. Належить Вануату, входить до складу провінції Тафеа.
Географія[ред. | ред. код]
Острів знаходиться в архіпелазі Нові Гебриди в Тихому океані. На захід лежить острів Танна, на північний захід — острів Аніва, на північний захід — острів Анейтьюм.
Футуна — найсхідніший острів Вануату. Він має вулканічне походження і являє собою вулканічний конус, оточений кораловим рифом. Береги Футуна обривисті, в центрі острова розташоване плато Татаву[1][2].
Вулкан, що становить основу Футуна, востаннє виявляв активність у плейстоцені, щонайменше 11 000 років тому[2]. Найвища точка острова досягає 643 м[1].
Клімат на Футуна тропічний. Середньорічна кількість опадів перевищує 1500 мм. Острів схильний до циклонів та землетрусів[1].
Історія[ред. | ред. код]
Острів Футуна, як і Аніва, був заселений полінезійцями з островів Тонга і Футуна (на захід від Самоа), який змішалися з вихідцями з сусіднього острова Танна[3].
Острів був відкритий 20 серпня 1774 року англійським мандрівником Джеймсом Куком[4], який назвав його «островом Іммерів»[5].
У березні 1906 року Футуна, як і інші острови Нових Гебрид, стали спільним володінням Франції і Британії, тобто архіпелаг отримав статус англо-французького кондомініуму[6].
30 червня 1980 року Нові Гебриди отримали незалежність від Великої Британії і Франції, і Футуна став територією Республіки Вануату.
Населення[ред. | ред. код]
Іноді острів називають «Західна Футуна», щоб відрізняти його від острова Футуна в складі островів Волліс Футуна. Незважаючи на те, що острів географічно розташований в межах Меланезії, його за культурними особливостями населення відносять до Полінезії.
У 2009 році чисельність населення Футуна становила 526 осіб[7]. Основне заняття місцевих мешканців — натуральне сільське господарство. На острові діє аеропорт[1].
Острів розділений на десять округів: Іраро, Ітапапа, Ітапасесі, Матангі, Матовеї, Набао, Наріарі, Ракаороа, Серінао та Чинароа. Мешканці острова особливим стилем виконують християнські гімни, впроваджені місіонерами XIX століття.
Місцеве населення розмовляє мовою футуна-аніва (західно-футунська), що належать до футунських мов (які, в свою чергу, відносяться до ядерно-полінезійських)[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Острови Вануату. [Архівовано 2012-08-13 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ а б John Search. Futuna. [Архівовано 2008-05-05 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ t1-body-d1-d27.html Полінезійські спільноти в Меланезії.[недоступне посилання]
- ↑ Біографія Джеймса Кука. Друга подорож. (англ.). Архів оригіналу за 8 липня 2008. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ A. Kippis. Друга подорож Джеймса Кука. [Архівовано 17 січня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Tufala Gavman . Reminisces from the Anglo-French Condominium of the New Hebrides/Brian J. Bresnihan, Keith Woodward, editors. — Suva, Fiji: Institute of Pacific Studies, University of the South Pacific, 2002. — Стор. 23.
- ↑ Vanuatu National Statistics Office, ред. (2009). 2009 National Population and Housing Census (PDF). с. 12. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2012. Процитовано 22 вересня 2011.
- ↑ Etnologue. Мови Вануату. (англ.)