Фірюбін Микола Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фірюбін Микола Павлович
Народився 4 квітня 1908(1908-04-04)[1][2]
Ульяновськ
Помер 12 лютого 1983(1983-02-12)[1] (74 роки)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність дипломат, політик
Alma mater Московський авіаційний інститут
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
У шлюбі з Фурцева Катерина Олексіївна
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Москви» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»

Микола Павлович Фірюбін (4 квітня 1908(19080404), місто Симбірськ, тепер Ульяновськ, Російська Федерація — 12 лютого 1983, місто Москва) — радянський діяч, дипломат, надзвичайний і повноважний посол СРСР у Чехословаччині та Югославії, заступник міністра закордонних справ СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1966 роках. Депутат Верховної ради СРСР 2-го скликання. Чоловік Катерини Фурцевої.

Життєпис[ред. | ред. код]

Трудову діяльність розпочав у 1924 році будівельним робітником.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1935 році закінчив Московський авіаційний інститут імені Серго Орджонікідзе.

У 1935—1939 роках — майстер, начальник цеху, головний технолог, секретар комітету ВКП(б) Московського авіаційного заводу.

У 1939—1940 роках — 1-й секретар Кунцевського міського комітету ВКП(б) Московської області.

У 1940—1941 роках — секретар Московського обласного комітету ВКП(б). У 1941—1943 роках — секретар Московського обласного комітету ВКП(б) із авіаційної промисловості. Під час війни — уповноважений Державного комітету оборони СРСР, член Військової ради гвардійських мінометних частин Червоної армії.

У 1943—1949 роках — секретар Московського міського комітету ВКП(б) із промисловості. У лютому — грудні 1949 року — секретар Московського міського комітету ВКП(б).

У 1949—1950 роках — слухач Курсів перепідготовки при ЦК ВКП(б).

29 грудня 1950 — 25 січня 1952 року — начальник Технічного управління виконавчого комітету Московської міської ради депутатів трудящих.

27 червня (офіційно 10 серпня) 1951 — 21 липня 1953 року — заступник голови виконавчого комітету Московської міської ради депутатів трудящих.

У 1953 — січні 1954 року — радник посольства СРСР у Чехословаччині.

16 січня 1954 — 23 серпня 1955 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Чехословаччині.

23 серпня 1955 — 1 жовтня 1957 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Югославії.

У жовтні 1957 — 12 лютого 1983 року — заступник міністра закордонних справ СРСР. Обирався генеральним секретарем Політичного консультативного комітету держав —учасниць Варшавського договору.

Помер 12 лютого 1983 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]