Фіцкалинець Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фіцкалинець Василь Васильович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 11 жовтня 1974(1974-10-11)
Старе Давидково
Смерть 31 травня 2016(2016-05-31) (41 рік)
Зайцеве
Псевдо «Бук»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 53 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Васи́ль Васи́льович Фіцкалинець (11 жовтня 1974(19741011) — 31 травня 2016) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1974 року в селі Старе Давидково (Мукачівський район, Закарпатська область).[1]

Проживав у містах Ірпінь та Буча із сім'єю.

Мобілізований 16 липня 2015 року до лав ЗСУ. Працював інструктором на Яворівському військовому полігоні. Здобув високий рівень підготовки, переведений на передову з квітня 2016 року; старший сержант, снайпер-розвідник 53-ї окремої механізованої бригади, командир відділення взводу снайперів.

31 травня 2016 загинув від кулі ворожого снайпера близько полуночі поблизу смт Зайцеве, в тому ж часі від мінометного обстрілу постраждало ще троє військовослужбовців.

Відбулося прощання в Ірпені та у Бучі, похований 5 червня 2016 року з військовими почестями на Алеї слави Героїв кладовища міста Буча.

Після смерті без Василя лишились батьки: Фіцкалинець Василь Лукич[2] та Фіцкалинець Марія Михайлівна[3], донька Анна-Ніколетта (1998 р.н) від попереднього офіційного шлюбу Василя Фіцкалинця, які проживають в Закарпатській області та вагітна дружина Валентина та двоє хлопців — Павло (2002 р.н. від попереднього шлюбу дружини) та Богдан (2009 р.н) від загиблого, проживаючих у м. Буча.[4]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • указом Президента України № 476/2016 від 27 жовтня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5]
  • нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І-го ступеня (посмертно)
  • нагороджений медаллю «Захиснику Батьківщини» (посмертно)
  • у жовтні 2017 року в Ірпені відкрито меморіальну дошку Василю Фіцкалинцю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У зоні АТО загинув снайпер родом із села під Мукачевом. MUKACHEVO.NET (укр.). Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  2. ↑ Рішення суду. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016.
  3. ↑ Типова форма рішення. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 29 грудня 2019.
  4. ↑ Декларації: Буяло Валентина Вікторівна від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  5. ↑ Указ Президента України від 27 жовтня року № 476/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фіцкалинець_Василь_Васильович&oldid=38221287