Хажак Гюльназарян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хажак Гюльназарян
Народився 11 серпня 1918(1918-08-11)[1][2]
Єреван, Демократична Республіка Вірменія[1][2]
Помер 22 грудня 1995(1995-12-22)[2] (77 років)
Єреван, Вірменія[2]
Поховання Ошакан
Країна  СРСР
 Вірменія
Національність вірмени[1][2]
Діяльність письменник, літературознавець
Alma mater Faculty of Armenian Philologyd (1941) і Інституті літератури Академії Наук Вірменіїd
Заклад Інституті літератури Академії Наук Вірменіїd
Членство СП СРСР
Партія КПРС[2]
Учасник німецько-радянська війна[2]
Нагороди

Хажа́к Месро́пович Гюльназаря́н, (вірм. Խաժակ Գյուլնազարյան; *11 серпня 1918(19180811), Ерівань, Російська імперія — 22 грудня 1985, Єреван, Вірменія) — вірменський і радянський письменник, філософ і сценарист; доктор філософських наук (1972).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Єревані 1918 року.

У 1941 році закінчив філософський факультет Єреванського державного університету.

У 1972 році захистив докторську дисертацію з філософії на тему «Вірменська критична думка 1920-х років».

Помер уже в незалежній Вірменії у 1995 році.

Доробок[ред. | ред. код]

Хажак Гюльназарян — автор понад 50 книг.

Писав переважно коротку прозу дидактико-філософського спрямування.

Серед збірок його оповідань: «Десь закінчувався обрій» (1966), «Ненадіслані листи» (1975), «Відчинені вікна мого будинку» (1981), «Шукачі золота» (1986).

Багато творів письменника перекладено різними мовами, зокрема українською, так оповідання Хажака Гюльназаряна «Його брат Беллерофонт» було опубліковано в перекладі Василя Шкляра в антології «Вірменське радянське оповідання» (К.: «Дніпро», 1987, с. 70-74).

Нагороди[ред. | ред. код]

Хажак Гюльназарян має численні відзнаки й премії:

Примітки[ред. | ред. код]