Халепський Інокентій Андрійович
Халепський Інокентій Андрійович (14 липня 1893, Мінусінськ, Російська імперія — 29 липня 1938, Москва, СРСР) — радянський військовий діяч, командарм 2-го рангу (1935). У 1919 році — народний комісар пошт і телеграфу УСРР. Жертва сталінських репресій.
| Інокентій Андрійович Халепський | |
|---|---|
 | |
| Народження |
14 липня 1893 Мінусінськ, Російська імперія |
| Смерть |
29 липня 1938 Москва, СРСР |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Червона армія |
| Роки служби | 1918–1937 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Командарм другого рангу |
| Командування | Начальник зв'язку РСЧА, начальник Автобронетанкового управління РСЧА, народний комісар зв'язку СРСР |
| Нагороди |
  |
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у місті Мінусінськ у родині кравця[1]. Закінчив Мінусінське повітове міське училище. З 1909 року працював монтером на телеграфі у Мінусінську, згодом став телеграфістом у Красноярську. Підтримав більшовицький переворот 1917 року. У квітні 1918 року взяв участь у 1-му Всеросійському з'їзді поштово-телеграфних працівників РРФСР і був обраний членом ЦК профспілки поштово-телеграфних працівників. Член ВКП(б) з 1918 року[2].
У липні 1918 року вступив на службу до Червоної Армії. У липні-жовтні 1918 року — начальник зв'язку 3-ї армії, у жовтні 1918 — березні 1919 року — надзвичайний комісар зв'язку всіх фронтів. У березні-вересні 1919 року — народний комісар пошт і зв'язку УСРР. У вересні-жовтні 1919 року — надзвичайний уповноважений по зв'язку при Ревввійськраді Південного фронту. З жовтня 1919 по вересень 1920 року послідовно був начальником зв'язку Південного, Південно-Західного і Кавказького фронтів, заступник начальника зв'язку РСЧА.
У 1920—1924 роках — начальник зв'язку РСЧА. У 1924—1929 роках — начальник Військово-технічного управління РСЧА, у 1929—1934 роках — начальник Управління моторизації і механізації РСЧА, у 1934—1936 роках — начальник Автобронетанкового управління РСЧА, у 1936—1937 роках — начальник озброєнь РСЧА. У березні-квітні 1937 року — 1-й заступник народного комісара зв'язку СРСР, у квітні-серпні 1937 року — народний комісар зв'язку СРСР, у серпні-листопаді 1937 року — особливо уповноважений РНК СРСР по зв'язку.
13 листопада 1937 року заарештований органами НКВС СРСР. Був звинувачений в участі у «військово-фашистській змові». 29 липня 1938 року засуджений до розстрілу і в той же день страчений[3]. Реабілітований посмертно у 1956 році.
Військові звання[ред. | ред. код]
- Командарм 2-го рангу (20 листопада 1935)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Леніна (1933)
- Орден Червоного прапора (1921)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Попов Н. Командарм 2 ранга И. А. Халепский (К 90-летию со дня рождения). // Военно-исторический журнал. — 1983. — № 7. — С.94-96.
- ↑ Халепский Иннокентий Андреевич. www.hrono.ru. Процитовано 22 квітня 2024.
- ↑ Халепский Иннокентий Андреевич + 29.07.1938 | 1937-й и другие годы. 1937god.info. Процитовано 22 квітня 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные). 1937—1941. Биографический словарь. — М., 2012. — С.35-36.
- Попов Н. Командарм 2 ранга И. А. Халепский (К 90-летию со дня рождения). // Военно-исторический журнал. — 1983. — № 7. — С.94-96.
- «Ташкент» — Ячейка стрелковая / [под общ. ред. А. А. Гречко]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1976. — 690 с. — (Советская военная энциклопедия: [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 8).