Хана Земер
| Хана Земер | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Hanna Haberfeld = חנה הברפלד |
| Народилася |
2 жовтня 1924[2] Братислава, Чехословаччина |
| Померла |
6 березня 2003[1][2] (78 років) Тель-Авів-Яфо, Ізраїль |
| Поховання | цвинтар Кир'ят-Шаульd |
| Країна |
 Ізраїль |
| Діяльність | журналістка, редакторка газети, публіцистка |
| Заклад | Давар |
| Нагороди | |
Хана Земер, з книги про свій візит-повернення до концтабору Равенсбрюк «Бог вже не живе там більше»[3]
Хана Земер (івр. חנה זמר; 2 жовтня 1924 — 6 березня 2003) — ізраїльська журналістка[3][4][5]. Головна редакторка газети «Давар» з 1970 до 1990, перша жінка на цій посаді у великій ізраїльській щоденній газеті[6].
Біографія[ред. | ред. код]
Хана Габерфельд (івр. חנה הברפלד); пізніше Зомер, тоді Земер) народилася 2 жовтня 1924 року в Братиславі . Її батьком був рабин Шломо Габерфельд (івр. שלמה הברפלד), а її дід, рабин Якоб Габерфельд, був рабином Тура-Лука (тепер частина міста Миява)[7]. Сім'я дотримувалася ультраортодоксальних поглядів[3].
Під час Другої світової війни була ув'язнена в концтаборах Равенсбрюк і Мальхов[7]. Більшість її родини було вбито під час Голокосту[7].
Хана іммігрувала до Ізраїлю в 1950 році[7]. Одружилася, але шлюб тривав недовго. Вона змінила своє заміжне ім'я з «Зомер» на «Земер»[3]. Вона викладала в ортодоксальній шкільній системі «Беїс-Яаков» (івр. בית יעקב; також «Бейт-Яаков») в окрузі Азор, на південний схід від Тель-Авіва[3].
Кар'єра у ЗМІ[ред. | ред. код]
1950 року Земер почала працювати нічним редактором німецькомовної ізраїльської газети «Єдіот-га-Йом». 1951 року її найняли кореспонденткою щоденної газети «Омер» для нових іммігрантів, яка виходила як додаток до газети «Давар». Пізніше Земер стала дописувати до самої газети «Давар», стала там кореспонденткою з політичних питань[3].
1961 року Земер стала членкинею редакційної ради газети «Давар». Згодом також стала радіо- і телеведучою. 1966 року вона посіла посаду заступниці головного редактора Єгуди Ґотгальфа (івр. יהודה גוטהלף), а в 1970 році сама стала головною редакторкою видання, що на той час було найвищою посадою, яку займала жінка в ізраїльських ЗМІ. Земер залишалася на цій посаді протягом 20 років[3]. Земер пішла у відставку в 1990 році[8].
Земер також писала статті для «Encyclopaedia Judaica», входила до складу ради Міжнародного інституту журналістики[3].
Нагороди та визнання[ред. | ред. код]
Серед нагород Земер:
- премія імені Теодора Герцля (1970);
- премія імені Нахума Соколова 1972 року (присуджена Тель-Авівським університетом);
- титул «Ізраїльська жінка року» (1975);
- премія імені Макса Нордау (1978);
- премія імені Теда Лурі (1978);
- премія організації «Бней Бріт» імені Вольфа Мацдорфа у галузі журналістики (1993);
- премія жіночої організації «Гадасса» для видатних жінок[3][7][9].
2008 року в Тель-Авіві з'явилася вулиця на її честь.
Опубліковані роботи[ред. | ред. код]
- «Пів чаю, пів кави» (івр. חצי תה, חצי קפה) (1969)
- «Бог вже не живе там більше» (івр. אלוהים כבר לא גר שם יותר) (1995)
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ а б Вікіпедія івритом — 2003.
- ↑ а б в надгробок
- ↑ а б в г д е ж и к Danny Rubinstein. Hanna Zemer; 1925–2003. Jewish Women's Archive. Процитовано 2 серпня 2011.
- ↑ Yoram Peri (2004). Telepopulism: media and politics in Israel. ISBN 9780804750028. Процитовано 2 серпня 2011.
- ↑ Gershom Gorenberg (2007). The Accidental Empire: Israel and the Birth of the Settlements, 1967–1977. Macmillan. с. 142. ISBN 9780805075649. Процитовано 2 серпня 2011.
zemer.
- ↑ Hanna Zemer, journalist, dies. Jweekly. 14 березня 2003. Процитовано 2 серпня 2011.
- ↑ а б в г д Hanna Zemer, renowned journalist, dies at 78. The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 2 серпня 2011.
- ↑ Emmanuel Mann (26 вересня 1990). Women Editors. The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 2 серпня 2011.
- ↑ Noted. The Jerusalem Report. 18 листопада 1993. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 2 серпня 2011.