Харитя
| Харитя | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | Оповідання | |||
| Форма | оповідання | |||
| Автор | Михайло Коцюбинський | |||
| Мова | Українська | |||
| Написано | Липень, 1891[1] | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Хари́тя» — коротке оповідання українського письменника Михайла Коцюбинського про добру дівчинку, яка допомагала хворій матері по хазяйству. Оповідання написане Михайлом Коцюбинським, коли він працював домашнім вчителем у селі Лопатинці (нині Вінницька область)[2]. Письменник з любов'ю змалював портрет дівчини — головної героїні оповідання: «Великі сині очі з-під чорних вій дивилися пильно й розумно. Смугляве личенько розчервонілося».
У короткому оповіданні розкрита психологія дитини, окреслене коло її думок та переживань. Михайло Коцюбинський намагався довести читачеві, що навіть за важких умов повсякденного існування селяни здатні бути щирими, чуйними, добрими, а також відчувати прекрасне в довколишньому світі.
Вплив на масову культуру[ред. | ред. код]
У книзі Олександра Ірванця «Харків 1938» імена Миколи Джері та Хариті викостані як загальна назва (nomen appellativum), символ для молодіжної організації УРСР. Для дівчат та хлопців існують процедури ініціації, відомі як «харитизація» та «джеризація». Ці процеси, які є свого роду громадсько-політичним вступом в доросле життя для 12-річних дітей, названі на честь літературних героїв. Хлопці проходять її таємно, а дівчата — публічно надрізаючи пальця серпом.[3][4][5]
Джерела[ред. | ред. код]
- Харитя — повний текст твору. wikisource.org.
- Критика на оповідання «Харитя». pedahohikam.net.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ М. Коцюбинський. «Автобіографічний лист». library.vspu.edu.ua.
- ↑ Душевна краса Хариті за оповіданням М. Коцюбинського "Харитя". ukrlib.com.ua.
- ↑ Семчук, Катерина (12 лютого 2018). Олександр Ірванець забиває баки неонацистам. Наше слово (укр.). Процитовано 18 травня 2024.
- ↑ Ірванець О. Харків 1938.- K.: Laurus, 2017.- 240 с.
- ↑ Анти-антиутопія за Iрванцем. m.day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 18 травня 2024.