Хатепе
Виверження Хатепе | |
---|---|
Вулкан | Таупо |
Дата | біля 180 року н. е. |
Тип | ультаплініанське виверження |
Розташування |
Нова Зеландія Північний острів вулкан Таупо 38°46′31″ пд. ш. 175°53′33″ сх. д. / 38.77528° пд. ш. 175.89250° сх. д. |
VEI | 7 |
Наслідки | знищена місцева рослинність, розширене озеро Таупо, яке затопило частину русла річки Ваїкато |
Виверження Хатепе — виверження супервулкана у Новій Зеландії. Названо на честь родовищ плініанської пемзи (іноді його називають виверженням вулкана Таупо), що сталося близько 180 року н. е. є найбільшим виверженням в Новій Зеландії протягом останніх 20 000 років. Було викинуто близько 120 км³ матеріалу (7 балів за шкалою VEI),[1] з яких 30 км³ викинути протягом декількох хвилин. Вважається, що висота еруптивної колони досягла 50 км у висоту, що вдвічі вище, ніж колона від виверження вулкана Сент-Хеленс в 1980 році. Все це робить виверження одним з найсильніших за останні 5000 років, порівнянним за потужністю з виверженням вулкана Пектусан (близько 1000 року н. е.) і Тамбора (1815). Виверження мало не настільки сильний вплив на північну півкулю, проте римські та китайські джерела зареєстрували явище «червоного неба».[2]
Етапи виверження[ред. | ред. код]
Виверження проходило в кілька етапів, характерних для плініанського типу вивержень. Зокрема, виникли велетенські пірокластичні потоки, які спустошили місцевість в радіусі 80 км від вулкана. Так як Нова Зеландія в той час ще не була населена маорі, виверження відбулося в безлюдному районі. Виверження викликало локальне цунамі, сліди якого були виявлені на центральному узбережжі Нової Зеландії, проте, цунамі могло мати і набагато більше поширення (як спостерігалося після виверження вулкана Кракатау в 1883 році)[3].
Виверження викликало розширення озера Таупо, що утворився після набагато потужнішого виверження 24500 р. до н. е.. Озеро затопило частину русла річки Ваїкато.
Датування виверження[ред. | ред. код]
Початково вважалося, що виверження Хатепе сталося близько 130 року н. е.. Цей висновок був зроблений на основі аналізу загиблих в результаті виверження рослин.[2] Проте, подальші дослідження уточнили дату і, більше того, потужність виверження. Якщо початково вважалося, що в результаті виверження було викинуто лише 14 км³ породи, то пізніше цифра була збільшена до 150 км³. Це означає, що відгомони виверження могли бути помічені в Римі і Китаї. Завдяки цьому вдалося датувати виверження 186 роком н. е., в який римськими і китайськими джерелами описуються рідкісні метеорологічні явища.[4] Проте, останні дані радіовуглецевого аналізу скоригували дату виверження на 233 ± 13 рік н. е..[5][6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Taupo - Eruptive History. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Архів оригіналу за 11 липня 2012. Процитовано 16 березня 2008.
- ↑ а б Wilson, C. J. N.; Ambraseys, N. N.; Bradley, J.; Walker, G. P. L. (1980). Новая дата извержения Таупо, Новая Зеландия. Nature. 288 (5788): 252—253. doi:10.1038/288252a0.
- ↑ Lowe, D. J., D.J.; de Lange, W. P. (2000). Вулканические и метеорологические цунами во время извержения Таупо (Новая Зеландия) в 180 году и возможность глобального цунами. The Holocene. 10 (3): 401—407. doi:10.1191/095968300670392643.
- ↑ Herodian of Antioch. Chapter 14. History of the Roman Empire. Т. Book 1. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 17 квітня 2012.
Stars remained visible during the day; other stars, extending to an enormous length, seemed to be hanging in the middle of the sky.
- ↑ Sparks, R.J., Melhuish, W.H., McKee, J.W.A., Ogden, J., Palmer, J.G., 1995. 14C calibration in the Southern Hemisphere and the date of the last Taupo eruption: evidence from tree-ring sequences. Radiocarbon 37, 155–163.
- ↑ A continent on the move: New Zealand geoscience into the 21st century — Graham, Ian J. et al.; The Geological Society of New Zealand in association with GNS Science, 2008. ISBN 9781877480003. page 66, 168.
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
- Lake-floor relief map, from Rowe, Dave; James, Gavin; Macaulay, Gavin; Shankar, Ude (October 2002). High-tech tools for tackling fisheries problems in lakes. Water & Atmosphere. NIWA. 10 (3): 24—25. Архів оригіналу за 2 травня 2008. Процитовано 16 березня 2008. The main Hatepe eruption vents are marked by submarine peaks on the far side of Lake Taupo.