Хаїт Тетяна Марківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хаїт Тетяна Марківна
Народилася 4 жовтня 1900
с. Романівка, Херсонська губернія, Російська імперія
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність педагог
Alma mater Одеський інститут народної освіти
Партія ВКП(б)

Тетяна Марківна Хаїт (1900 — 19??) — історик комуністичної партії, викладач.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 4 жовтня 1900 року у с. Романівка Херсонської губернії в робітничій родині Керенських.

Скінчила двокласну земську школу та гімназію в Миколаєві, де згодом у 1918—1920 роках викладала в народних школах та дитячих установах. Входила до «Бунду». 14 квітня 1920 року вступила у Комуністичну партію.

В 1920 році вступила до новоствореного Одеського інституту народної освіти (ОІНО), але навчання не розпочала, а продовжила педагогічну та партійну роботу в освітніх закладах Херсона та Миколаєва. У 1923 році вступила на історичне відділення факультету професійної освіти ОІНО. Одночасно з навчанням працювала у губернській професійній спілці робітників освіти (1923—1924 рр.), завучем школи (1924—1925 рр.), деканом робітничого факультету ОІНО (1925—1927 рр.). У цей час вийшла заміж за І. Хаїта (у 1922—1925 рр. завідувача Одеським губернським відділом народної освіти, у 1925—1926 роках — ректора ОІНО), який допомагав у педагогічній та партійній кар'єрі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Будучи студенткою, у 1925/26 н. р. розпочала педагогічну діяльність в ОІНО викладачем історії, суспільствознавства. В 1926 закінчила інститут, а у 1927 році отримала посвідчення, в якому зазначено, що виконала всі вимоги навчального процесу та самостійну роботу «Інвентарні правила 1848 року в Південно-Західній Росії». 28 грудня 1926 року затверджена аспіранткою Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при ОІНО. Наслідком різноманітних наукових інтересів стали доповіді на такі теми: «Форми придбання земель українськими монастирями у XVII-XVIII ст.», «Рух левеллерів в Англійській революції», «Соціальне коріння романтизму», «Із історії одеської організації більшовиків» та ін. Матеріали останньої доповіді лягли в основу статті, що була присвячена історії організації РСДРП(б) на Одещині. 2 квітня 1929 року була переведена до Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури під керівництвом Д. І. Багалія.

Подальша доля невідома.

Наукові публікації[ред. | ред. код]

  • З історії одеської с.-д. організації (напередодні II з'їзду партії — 1900—1903 р.) // Літопис революції. — 1929. — № 3. — С. 120—142.

Література[ред. | ред. код]

  • Левченко В. В. Історія в Одеському інституті народної освіти: викладання та дослідження // ЗІФ. — Одеса, 2002. — Вип. 12. — С. 235.
  • Левченко В. В. Організація та діяльність Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при Одеському інституті народної освіти // ЗІФ. — Одеса, 2003. — Вип. 13. — С. 135.
  • Заруба В. М. Історик держави і права України академік М. Є. Слабченко (1882—1952). — Дніпропетровськ, 2004. — С. 116—117, 123—124.
  • Левченко В. В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. — 2006. — № 17 (37). — С. 146, 149.
  • Випускники Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського: біографічний словник / В. М. Букач . — Ч. 3. — Одеса: ПНПУ, 2022. — С. 65. http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/15338/3/Bukach%20Valery%20Mykhailovych%202022.pdf

Посилання[ред. | ред. код]