Хемніцер Іван Іванович
| Хемніцер Іван Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
5 (16) січня 1745[1][2] або 16 січня 1745[3] Єнотаєвка, Астраханська губернія, Російська імперія[2][4][1] |
| Помер |
19 (30) березня 1784[1][2] (39 років) Ізмір, Анатолія, Османська імперія[2][4] |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | мовознавець, байкар, перекладач, поет, гірничий інженер, письменник |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний гірничий університет |
| Членство | Російська академія наук[2] |
Хемніцер Іван Іванович (5 [16] січня 1745, Єнотаєвська фортеця, Астраханська губернія — 19 [30] березня 1784, Бурнаєв, під Смірною) — російський поет і перекладач, дипломат; викладач Санкт-Петербурзького Гірничого училища. Член Академії Російської (1784). Генеральний консул у Смирні (1782—1784).
Найбільш значний російський байкар до Івана Крилова. Збірник його байок перевидавався в кінці XVIII — першій половині XIX століття кілька десятків разів.
Займався з батьком арифметикою, латинською та німецькою мовами. У віці шести років почав вчитися в синтаксичному класі школи пастора Нейбауера в Астрахані. Російською мовою, арифметикою і геометрією займався, беручи приватні уроки. З малих років відрізнявся талантом і великою старанністю. З 1755 року жив з матір'ю в Санкт-Петербурзі, займався зі шкільним учителем; в 1756 році, коли в столицю переїхав і батько, Іван Хемніцер став жити як пансіонер і брати уроки у вчителя латинської мови в лікарському училищі.
Всупереч волі батька 27 червня [8 липня] 1757 року в віці 12 років, записався солдатом в Нотебурзький піхотний полк. Брав участь в Семирічній війні.
12 [23] травня 1762 року був призначений ад'ютантом до генерал-майора графа Федора Андрійовича Остермана, 1 [12] січня 1766 року одержав звання поручика, в 1769 році перебував в якості кур'єра при головнокомандуючому армією (генерал-аншеф князь Олександр Михайлович Голіцин).
Вийшовши у відставку, Хемніцер пішов на службу в гірниче відомство (Берг-колегію).
Хемніцер був серед членів вченого зібрання Гірничого училища, займався перекладами праць з гірничої справи, поклавши початок виробленню спеціальної російської термінології в цій галузі. Він вів заняття з французької та німецької мов.
У 1782 році був призначений генеральним консулом в Смирні (сучасна назва — Ізмір). Помер в Смирні 20 [31] березня 1784 (за іншими даними — 19 [30] березня 1784).
Джерела[ред. | ред. код]
- І. Заярна. Хемніцер Іван Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 600.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Бабаев Э. Г. Хемницер // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 8.
- ↑ а б в г д е Модзалевский Б. Л. Хемницер, Иван Иванович // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1901. — Т. 21. — С. 305–307.
- ↑ Словарь русских писателей XVIII века. Выпуск 3: Р—Я / под ред. А. М. Панченко — СПб: Наука, 2010. — С. 339–344. — ISBN 978-5-02-025203-5
- ↑ а б Н. Коробка Хемницер, Иван Иванович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1903. — Т. XXXVII. — С. 152–153.