Хоменко Борис Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хоменко Борис Васильович
Народився 20 травня 1928(1928-05-20)
Гути, Конотопський район, Конотопська округа, Українська СРР, СРСР
Помер 31 липня 2011(2011-07-31) (83 роки)
Вінниця, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність Українська література, педагогіка
Відомий завдяки літературознавець, перекладач, педагог
Alma mater ВДПУ
Нагороди

Бори́с Васи́льович Хоме́нко (20 травня 1928 — 31 липня 2011). Уродженець села Гути, нині Конотопського району Сумської області — український літературознавець, перекладач, педагог. Дослідник комі літератури.

Член Спілки журналістів України (1961—2011), Національної спілки письменників України (2000—2011). Перебував на обліку Вінницької обласної організації НСПУ. Нагороджений, зокрема, орденамами Вітчизняної війни 2 ступеня.

Біографія[ред. | ред. код]

Борис Васильович Хоменко народився 20 травня 1928 року в селі Гути, нині Конотопського району Сумської області.

Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами та медалями.

Закінчив Вінницький технікум комунального і цивільного будівництва (1948), філологічний факультет Вінницького педагогічного педінституту (1953). Учителював, був на видавничій роботі, від 1963 року — викладач кафедри української літератури педагогічного інституту (нині Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського).

Кандидат філологічних наук (1972), професор кафедри української літератури та журналістики (до 2009 р.).

Творчість[ред. | ред. код]

Досліджував творчість ряду українських письменників ХІХ — ХХ ст., найбільш наполегливо — Тараса Шевченка та Михайла Коцюбинського. Роботи також присвячені творчості класиків — Григорія Сковороди, Івана Франка, Івана Котляревського, Марка Вовчка, Степана Руданського, Анатолія Свидницького, Олександра Довженка, Володимира Сосюри; сучасників — Є. Гуцала, Г. Т. Танцюри, В. Л. Юхимовича, А. Д. Гудими, П. М. Перебийноса, Б. А. Буяльського, В. Д. Кобця.[1] Автор статей у таких науково-популярних виданнях, як: Українська літературна енциклопедія, Енциклопедія сучасної України, а також Шевченківська енциклопедія, літературний словник Вінниччини «З-над Божої ріки» (Вінниця, 2001).[2]

Твори[ред. | ред. код]

Автор книжок:

  • Народні джерела творчості Марка Вовчка: На матеріалах української прози (К., 1977);
  • Ясна зоря української літератури (1983);
  • Вінок безсмертя. Книга-меморіал (К., 1988, у співавторстві);
  • Подільськими стежками Михайла Коцюбинського (2004, у співавторстві);
  • Тарас Шевченко і Вінниччина: Бібліографічний покажчик (2004, у співавторстві);
  • У храмі рідного слова (2008);
  • Пам'ятаймо тую славу! Статті, рецензії, есе. (Вінниця, 2012).


Упорядник та співупорядник антологій одного вірша:

Переклав окремі твори: з російської мови — А. Цесарського «Записки партизанського лікаря» (1962), В. Муравйова «Перші пісні» (1978); з балкарської — Е. Гуртуєва «Книжка про Хасана» (1979); з осетинської — Т. Бесаєва, з тамільської — зб. «Тамільські прислів'я та приказки» (1991).[3]

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Лауреат премії імені Степана Руданського (2005).[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Борис Хоменко. Пам'ятаймо тую славу! Статті, рецензії, есе. — Вінниця: ВНТУ, 2012. — 200 с. (ISBN 978-966-641-461-1)
  2. З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 357—358.
  3. Вінницька обласна організація НСПУ. Борис Васильович Хоменко. Архів оригіналу за 28 серпня 2013. Процитовано 28 грудня 2008.
  4. Машевцев Анатолій. 5-річний Альоша Гуцал виборов перше місце в обласному конкурсі сатири і гумору. А літературну премію імені Степана Руданського вручено братам Хоменкам // 33 канал. — 2005. — 26 січня. Архів оригіналу за 7 серпня 2008. Процитовано 30 січня 2013.

Джерела і література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]