Хоменко Олег Сергійович
| Олег Хоменко Олег Сергійович Хоменко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Підполковник | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 24 жовтня 1972 (51 рік) | |||
| Національність | українець | |||
| Псевдо | «Апіс» | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 2014— | |||
| Приналежність |
 Україна | |||
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви |
Російсько-українська війна Війна на сході України Російське вторгнення в Україну (2022) Бої за Маріуполь (2022) Блокада Маріуполя | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
 Хоменко Олег Сергійович у Вікісховищі | ||||
Олег Сергійович Хоменко (позивний «Апіс»[1]; нар. 24 жовтня 1972[2]) — український військовослужбовець, майор Національної гвардії України, оборонець Маріуполя, Герой України (2022). Учасник російсько-української війни з 2014 року, боїв за Маріуполь та металургійний комбінат «Азовсталь».
Життєпис[ред. | ред. код]
Олег Хоменко народився 24 жовтня 1972 року.
Проживав у м. Красний Луч (нині Хрустальний) і смт Макарів.
Учасник Революції гідності.
З 2014 року приймає участь у бойових діях проти Росії у складі Бригади НГУ «Азов».
Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну був командиром комендантської роти. Безпосередньо командував обороною «Азовсталі»[1].
21 вересня 2022 року визволений з полону при обміні військовополоненими[3]. Інтернований до території Туреччини разом із Денисом Прокопенком, Святославом Паламаром, Сергієм Волинським та Денисом Шлегою[1].
8 липня 2023 року повернений на територію України[4].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (1 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, вірність військовій присязі[5][6];
- орден Данила Галицького (28 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7];
- медаль «За військову службу Україні» (13 березня 2019) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в «Мобілізація в РФ — ознака слабкості». Посол у Туреччині Боднар — про п'ятьох командирів-захисників Маріуполя і роль Ердогана в обміні. НВ. 24 вересня 2022. Процитовано 4 червня 2023.
- ↑ Повний список 215 захисників України, яких звільнили з російського полону // Новини Полтавщини. — 2022. — 22 вересня.
- ↑ Повний список 215 захисників України, звільнених за обміном. Новинарня. 22 вересня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ "Їм час бути вдома": Зеленський і командири захисників "Азовсталі" приїхали до Львова.
- ↑ Указ Президента України від 1 жовтня 2022 року № 685/2022 «Про присвоєння О.Хоменку звання Герой України»
- ↑ За дорученням Президента Андрій Єрмак вручив ордени «Золота Зірка» п'ятьом захисникам «Азовсталі», яким присвоєно звання Героя України // Офіційне інтернет-представництво президента України. — 2022. — 3 жовтня.
- ↑ Указ Президента України від 28 липня 2022 року № 540/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 13 березня 2019 року № 71/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
|
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |