Хорвати у Воєводині
Хорвати у Воєводині є великою національною меншиною і четвертим за величиною етносом автономної області після сербів[ru], угорців[ru] та словаків. За даними перепису 2011 року, чисельність хорватів у Воєводині склала 47 033 осіб або 2,43 % від населення Воєводини. Хорвати офіційно визнані національною меншиною, хорватська мова є однією з шести офіційних мов у Воєводині, їхні права в галузі освіти, культури та інформації офіційно захищені. Більшість воєводинських хорватів є католиками. У Воєводині також проживають громади бунєвців і шокців, які мають розмите національне самовизначення. Частина з них вважає себе складовою хорватського етносу, а частина − самостійним етносом.
Історія[ред. | ред. код]
У XV столітті хорвати переважно проживали в області Срем. Вони становили більшість у 76 з 801 сіл, які існували на території сучасної Воєводини[1]. Більшість хорватів, що проживали у Воєводині, були шокцями. Протягом XVII століття з Далмації до Воєводини почали переселятися бунєвці. Згідно з деякими теоріями, шокці можуть бути нащадками середньовічного слов'янського населення у Воєводині, де їх предки мешкали від VII століття. Згідно з іншими думками, середньовічні слов'яни у Воєводині переважно розмовляли ікавською вимовою штокавської говірки, яка сьогодні швидше асоціюється зі стандартною хорватською мовою.
За даними 1851 року, населення Воєводства Сербії і Темешварського банату[ru], історичної провінції, яка була попередницею нинішньої Воєводини, «серед інших» етнічних груп, було 62 936 жителів записано як «бунєвці і шокці» і 2 860 як хорвати[2]. Наступні оцінки чисельності населення в XIX столітті, які проводилися в Австро-Угорській імперії розцінювали бунєвців і шокців як окремі від хорватів етнічні групи[3].
Перепис 1910 року в Австро-Угорській імперії показав великі відмінності між тими, хто вважав себе бунєвцями і шокцями, і тими, хто вважав себе хорватами. За даними перепису і місті Суботиця було тільки 39 громадян, які вважали хорватську мову своєю рідною, тоді як 33 390 громадян були перераховані як носії «інших мов» (більшість з них назвали бунєвську рідною мовою)[4]. У місті Сомбор 83 жителів визнали рідною хорватську, а 6 289 жителів були перераховані в якості носії «інших мов» (переважно бунєвської).
Згідно з переписом 1910 року в Сремі, що був тоді частиною Королівства Хорватії і Славонії, хорвати становили відносну або абсолютну більшість у Гібараці[ru] (843 хорвати або 86,46 % від загальної чисельності населення), Кукуєвцях[ru] (1 775 або 77,61 %), Новому Сланкамені[ru] (2 450 або 59,22 %), Петроварадині (3 266 або 57,02 %), Старому Сланкамені[ru] (466 або 48,19 %) і Моровичі[ru] (966 або 41,67 %)[5].
1925 року представники бунєвців і шокців організували в Суботиці святкування 1000-річчя заснування Хорватського королівства, приурочене до того, що в 925 році Томислав I став першим королем Хорватського Королівства. На площі імені короля Томислава в Суботиці було встановлено меморіальну дошку з написом «Меморіальна дошка тисячоліття до Королівства Хорватії 925—1925. Встановлена бунєвськими хорватами»[6]. Крім Суботиці, меморіальні дошки на честь Томислава I було також встановлено в Сремських Карловцях і Петроварадині.
У XX столітті, коли основним роздільником між народами, які розмовляють мовами сербсько-хорватського континууму, стала релігійна ознака, більшість шокців і частина бунєвців відносять себе до хорватського етносу.
У 1990-х під час війни в Хорватії представники Сербської радикальної партії організували і брали участь у вигнанні хорватів з багатьох міст і сіл Воєводини. Голову Сербської радикальної партії Воїслава Шешеля підозрювали в участі у цих подіях[7]. За різними оцінками, кількість хорватів, які залишили Воєводину під час цих подій, склало від 20 000 до 40 000 жителів.
Мова[ред. | ред. код]
На всій території міста Суботиця від 1993 року хорватська мова була офіційною. Збори общини Сремська-Митровиця[ru] в кінці 2005 року, а потім і общини Апатин 2006 року, також визнали хорватську офіційною.
2009 року Статутом автономного краю Воєводина хорватську мову на основі латинської графіки введено як одну з шести офіційних мов в органах і організаціях Автономної області Воєводини. Від осені 2009 року хорватську мову з елементами національної культури викладають у початкових школах у місцях з компактним проживанням хорватського населення[8]. Починаючи від 2009 року Радіо Сомбор розпочало мовлення щотижневої передачі хорватською мовою «Голос Хорватів».
Чисельність і область розселення[ред. | ред. код]
Близько двох третин усіх хорватів у Воєводині мають бунєвське або шокське коріння. У складі Югославії до 1991 року бунєвців і шокців враховували як хорватів, від 1991 року їх обліковують окремо. Чисельність хорватів від 1495 до 2011 року в межах сучасної Воєводини виглядає так:
| Рік | Загальне населення | Хорвати | Частка |
|---|---|---|---|
| 1495 | 194,500 | 7,500 | 3.9 % |
| 1787 | 476,018 | 38,161 | 8.0 % |
| 1828 | 867,281 | 67,692 | 7.8 % |
| 1840 | 912,754 | 66,362 | 7.3 % |
| 1857 | 1,030,545 | 60,690 | 5.9 % |
| 1880 | 1,178,189 | 72,298 | 6.1 % |
| 1890 | 1,331,143 | 80,404 | 6.0 % |
| 1900 | 1,433,387 | 81,198 | 5.7 % |
| 1910 | 1,515,983 | 91,366 | 6,0 % |
| 1921 | 1,535,794 | 129,788 | 8.5 % |
| 1931 | 1,624,158 | 132,517 | 8.2 % |
| 1940 | 1,662,862 | 101,035 | 6.1 % |
| 1948 | 1,663,212 | 134,232 | 8.1 % |
| 1953 | 1,712,619 | 128,054 | 7.5 % |
| 1961 | 1,854,965 | 145,341 | 7.8 % |
| 1971 | 1,952,533 | 138,561 | 7.1 % |
| 1981 | 2,034,772 | 109,203 | 5.4 % |
| 1991 | 2,013,889 | 74,226 | 3.7 % |
| 2002 | 2,031,992 | 56,546 | 2.78 % |
| 2011 | 1,931,809 | 47,033 | 2.43 % |
Частка за округами[ред. | ред. код]
За даними перепису 2011 року, хорвати були таким чином представлені в округах Автономної області Воєводина[9]:
| Округ | Загальна чисельність | Чисельність хорватів | Частка хорватів |
| Північно-Бацький | 186 906 | 14 536 | 7.78 % |
| Західно-Бацький | 188 087 | 10 879 | 5.78 % |
| Південно-Бацький | 615 371 | 10 022 | 1.63 % |
| Сремський | 312 278 | 8 758 | 2.80 % |
| Південно-Банатський | 293 730 | 1 512 | 0.51 % |
| Середньо-Банатський | 187 667 | 796 | 0.42 % |
| Північно-Банатський | 147 770 | 530 | 0.36 % |
| Воєводина | 1 931 809 | 47 033 | 2.43 % |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Károly Kocsis, Saša Kicošev: Changing ethnic patterns on the present territory of Vojvodina. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 28 травня 2020.
- ↑ Dr Dušan J. Popović, Srbi u Vojvodini, knjiga 3, Novi Sad, 1990.
- ↑ Juraj Lončarević: Hrvati u Mađarskoj i Trianonski ugovor, Školske novine, Zagreb, 1993, ISBN 953-160-004-X
- ↑ Home page of — www.talmamedia.com. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ A magyar szent korona országainak 1910. évi népszámlálása; Budapest 1912
- ↑ Mario Bara: Hrvatska seljačka stranka u narodnom preporodu bačkih Hrvata (The Croatian Pesants Party in the national movement of Bačka Croats), p. 63. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 травня 2020.
- ↑ Vojislav Seselj indictment. Архів оригіналу за 10 березня 2003. Процитовано 28 травня 2020.
- ↑ Radio Subotica. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Ethnic composition of Serbia 2011. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 28 травня 2020.