Хрест Нейта
| Хрест Нейта | |
|---|---|
 | |
| Деталі |
Хрест Нейт (валлійською Y Groes NAID або Y Groes Nawdd) був святинею і вважається фрагментом Животворного Хреста який зберігався в Аберконві королями і принцами Гвінеда, членами династії Аберфраввів. Вони вірили, що це забезпечує їм та їхнім людям божественний захист. Невідомо, коли хрест вперше прибув у Гвінед або як він був успадкований, але можливо, що він був привезений з Риму королем Хювелем Дда після його паломництва близько 928 року. За традицією, він передався від принца до принца до часів Ллівеліна ап Груффудда та його брата Дафідда.[1] Образ Хреста Найда став використовуватись як бойовий прапор.
Після повної поразки Гвінеда та підкорення країни після смерті Ллівеліна та страти Дафідда в 1283 році, ця свята реліквія була готова до експропріації англійцями поряд з іншими духовними та матеріальними артефактами країни (див. Корона Ллівеліна). Рулон Милостині містить 1283 записів священнослужителя Гав аб Ітела. Він представив цю «частина святійшого дерева Істинного Хреста» для Едуарда I англійського в Аберконві. Потім він супроводжував короля, коли він закінчив свою кампанію у північному Вельсі, перш ніж його привезли до Лондона і пройшли парадами по вулицях на чолі процесії у травні 1285 року, до якої увійшли король, королева, його діти, магнати царства та чотирнадцять єпископів.
1352 року хрест був подарований королем Едуардом III деканом та капітулом каплиці святого Георгія у Віндзорі, коли король Едуард заснував орден підв’язки, встановив каплицю Святого Георгія як головний королівський центр відданості. Там він пробув до 1552 року, коли він був конфіскований з усіма іншими реліквіями та скарбами в Каплиці за наказом короля Едуарда VI та вивезений до Лондонської вежі, щоб чекати "подальших настанов короля".
Що сталося з Хрестом Нейта після цього, невідомо. Припускається, що він був знищений, разом з іншими реліквіями Олівером Кромвелем та пуританами під час революції 1649 р., пле були висунуті й інші теорії.
Список літератури[ред. | ред. код]
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Дж. Беверлі Сміт, Llywelyn ap Gruffudd, Tywysog Cymru, Cardiff, 1998, 333-335 та 580-581 0708314740
- Календар валлійських рулонів, 273-4 0531893631
- TH Parry-Williams, Croes Naid, Y Llinyn Arian (Aberystwyth, 1947), 91-94 [1]
- WC Tennant, "Croes Naid", Національний журнал Уельсу (1951-2), 102-115
- https://archive.org/details/TheWelshCrossMystery
| |||||
