Християнство в Саудівській Аравії
Християнство в Саудівській Аравії — одна із світових релігій у Саудівській Аравії.
За деякими оцінками, до 1,2 млн (4,4%) жителів Саудівської Аравії (включаючи громадян та іноземців) — християни[1]. З них 1,05 млн — католики, 100 тис — протестанти, 50 тис — послідовники Орієнтальної православної церкви (що живуть на узбережжі Червоного моря етнічні копти, ефіопи та еритрейці).
Історія[ред. | ред. код]
Деякі регіони нинішньої Саудівської Аравії (наприклад, регіон Наджран) були переважно населені християнами аж до VII—X століття, коли вони або перейшли в іслам, були вигнані або платили джизію.
Деякі арабські племена Аравії (Бану Таглиб, Бану Тамім) також сповідували християнство, але пізніше під тиском мусульман переселилися до Сирії та Іраку, оскільки не платили джизью.
Сучасне становище[ред. | ред. код]
У Саудівській Аравії заборонено публічно сповідувати християнство, всі громадяни цієї країни мають бути мусульманами. Релігійна поліція (Мутавін) слідкує за виконанням законодавства про релігію[2]. Громадяни Саудівської Аравії, які перейшли в християнство або будь-яку іншу релігію, засуджуються до страти.
Більшість християн Саудівської Аравії — громадяни іноземних держав. Проводити відкриті богослужіння у країні заборонено навіть іноземцям. Неофіційне проведення християнських обрядів, богослужінь практикується у приватних будинках, приватних навчальних закладах. Держава забороняє в'їзд у країну іноземних християнських священників, а також поширення християнської літератури.
Католицизм[ред. | ред. код]
У 1953 році Святий Престол заснував апостольську префектуру Кувейту, яка у 1954 році була перетворена на апостольський вікаріат. У 2011 році апостольський вікаріат Кувейту був перейменований на апостольський вікаріат Північної Аравії. До 2012 року центр апостольського вікаріату знаходився у місті Кувейт, після чого був переведений до міста Манама. Під юрисдикцією апостольського вікаріату Північної Аравії знаходяться католики, що проживають у Саудівській Аравії, Бахрейні, Катарі та Кувейті. З 2005 року єпископом є Камілло Баллін.
У 2007 році Папа римський Бенедикт XVI зустрічався з королем Саудівської Аравії, обговорював питання становища християн у цій країні.
Протестанти[ред. | ред. код]
Через підпільне становище протестантів, достовірних даних про їхнє служіння в країні немає. Тим не менш, видання «Операція світ» містить інформацію про одну англіканську і 128 протестантських громад в країні в 2000 році[3].
За оцінками, до 100 тис. жителів Саудівської Аравії є протестантами (2010)[1]. З них 88,6 тис. осіб належать до різних євангельських церков[4]. Найбільшу конфесійну групу представляють п'ятдесятники та нохаризматисти (83 тис)[5], насамперед це вихідці з Філіппін, Індії, Кореї, Ефіопії та Еритреї. Чисельність англікан оцінюється у 2 тис. людин[3], більшість із них — британці. Серед корейців та американців є пресвітеріани.
Інші конфесії[ред. | ред. код]
Серед іммігрантів з Єгипту, Ефіопії, Еритреї та Лівану є прихильники Орієнтальних православних церков (50 тис) — Коптської, Ефіопської, Еритрейської та Сиро-Яковітської.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Global Christianity (англ.). The Pew Forum on Religion & Public Life. 19 грудня 2011. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 13 травня 2013.
- ↑ Христианство в Саудовской Аравии - это... Что такое Христианство в Саудовской Аравии?. Словари и энциклопедии на Академике (рос.). Процитовано 22 квітня 2022.
- ↑ а б Patrick Johnstone, Jason Mandryk. Saudi Arabia // Operation World 2001. — London : Paternoster Publishing, 2001. — 798 p. — (Operation World Series) — ISBN 1-8507-8357-8.
- ↑ Kingdom of Saudi Arabia (англ.). Operation World. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 2 липня 2015.
- ↑ Saudi Arabia // New International Dictionary of Pentecostal and Charismatic Movements, The / Stanley M. Burgess, Eduard M. Van Der Maas. — Grand Rapids, Michigan : Zondervan; Exp Rev edition, 2002. — С. 222. — 1328 с. — ISBN 0310224810.
Література[ред. | ред. код]
- International Religious Freedom Report 2009
- The World Factbook
- Cookson, Catharine, Encyclopedia of religious freedom (англ.). 2003. с. 207. ISBN 0-415-94181-4.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка)