Христо Аргіров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Христо Аргіров
Народився 1884
Пелла[d], Пелла, Центральна Македонія, Македонія та Фракіяd, Греція
Помер 7 лютого 1922(1922-02-07)
Софія, Болгарія
Діяльність революціонер
Знання мов болгарська
Учасник Перша Балканська війна і Друга Балканська війна

Христо Аргіров, відомий як Чауш[1][2] (1884(1884), Чичигаз, Еніджевардарський район, Егейська Македонія — 7 лютого 1922, Софія, Болгарія) — македонський революціонер, член Македонського комітету, едеський лідер Внутрішньої македоно-одринської революційної організації.[3]

Життєпис[ред. | ред. код]

Чауш народився в 1884 році в селі Енієвардар Чичигаз. Приєднався до ВМОРО і став комою воєводи Апостола. Згодом був призначений незалежним керівником компанії у Водені та Єніджевардарі. Влітку 1904 р. Апостол Воєвода і Христо Аргіров із загоном, що складався переважно з влахів, організували напад на патріархів між містами Гевгелія, Енідзе-Вардар і Воден і навіть залякали Негуш.[4]

У травні 1912 р. з чотою Ічка Димитрова вступив до Македонії і був призначений Воденським повітовим воєводою.[5] Під час Першої Балканської війни він очолював компанію македонсько-одринських добровольчих загонів, які діяли в Берско і допомагали грецькій армії взяти Бер і Негуш.[6] У 1913 році був захоплений греками з усією ротою[7] і утримувався до лютого 1914 року.[8] Після окупації Егейської Македонії Грецією Аргіров знову став лідером ВМОРО.[9] Помер у Софії 7 лютого 1922 року.[10]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Псевдонимите на ВМРО, Ангел и Христо Узунови, Серија, «Архивата на Ангел Узунов», Државен Архив на Република Македонија, Скопје, 2015, стр. 63
  2. Николов, Борис. ВМОРО — псевдоними и шифри 1893—1934, Звезди, 1999, стр. 103.
  3. Енциклопедија ВМРО, Скопје 2015, стр. 12
  4. Dakin, Douglas. The Greek Struggle in Macedonia 1897—1913, Society of Macedonian studies, Thessaloniki, 1993, стр. 165—166.
  5. Динев, Ангел. Хуриетът и следхуриетските борби в Гевгелийско. София, 1934, стр. 62-64.
  6. Генов, Георги. Беломорска Македония 1908—1916, Торонто, 2006, стр.111
  7. «Националноосвободителната борба в Македония, 1919—1941 г.», Колектив, ИК «Знание», София, 1998 г., стр. 24
  8. «Македоно-одринското опълчение 1912—1913 г. Личен състав», Главно управление на архивите, 2006, стр. 796.
  9. Гоцев, Димитър. Национално-освободителната борба в Македония 1912—1915, Издателство на БАН, София, 1981, стр. 133.
  10. Николов, Борис Й. Вътрешна македоно-одринска революционна организация. Войводи и ръководители (1893—1934). Биографично-библиографски справочник, София, 2001, стр. 10.