Христо Статев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Христо Статев
болг. Христо Статев Попов
Народився 27 листопада 1887(1887-11-27)
Русе
Помер 1 вересня 1967(1967-09-01) (79 років)
Рим
Громадянство Болгарія Болгарія
Діяльність політик, редактор, міністр, депутат парламента
Alma mater Софійський університет (юрист)
Учасник Перша Балканська війна, Друга Балканська війна і Перша світова війна
Посада депутат Народних зборів Болгарії[d], депутат Народних зборів Болгарії[d], депутат Народних зборів Болгарії[d] і депутат Народних зборів Болгарії[d]
Партія Народно-ліберальна партія
Демократичний союз

Христо Статев (болг. Христо Статев Попов; нар. 27 листопада 1887, Русе — пом. 1 вересня 1967, Рим) — болгарський політик, сподвижник Александра Цанкова.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 листопада 1887 в Русе. У 1908 році закінчив гімназію в рідному місті. Працював редактором газети Народної партії болг. «Реч», а у 1913 редактором газети Народної партії «Воля».

У 1913 році закінчив Софійський університет. Брав участь у Першій Балканській та Першії світовій війнах. З 1914 року — член Центрального бюро Народної партії, а в 1923 році перейшов до Демократичного союзу. У період 1923-1944 був депутатом ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, XXV Народних зборів. У 1931 році створює журнал болг. «Нова мисъл» з націоналістичним ухилом. У 1931 близько місяця займав посаду міністра сільського господарства. Був членом Національного комітету Болгарської федерації спорту.

У 1944 емігрував до Відня, де став міністром освіти і пропаганди так званого Болгарського уряду у вигнанні Александра Цанкова. У 1950 році очолив емігрантську організацію Болгарський національний фронт.

Заочно засуджений до смерті Народним судом, а в 1996 році був реабілітований Верховним судом за рішенням № 172.

Помер 1 вересня 1967 у Римі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Карчев, Петър. През прозореца на едно полустолетие (1900—1950), Изток-Запад, София, 2004, стр. 203. ISBN 954321056X
  • Ташев, Ташо. Министрите на България 1879—1999. София, АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. на МО, 1999. ISBN 978-954-430-603-8 / ISBN 978-954-509-191-9. с. 430.
  • Недев, Недю. Три държавни преврата или Кимон Георгиев и неговото време. София, «Сиела», 2007. ISBN 978-954-28-0163-4. с. 641.
  • Шарланов, Диню. История на комунизма в България. Том II. Съпротивата. Възникване, форми и обхват. София, Сиела, 2009. ISBN 978-954-28-0544-1. с. 241.
  • Цураков, Ангел, Енциклопедия на правителствата, народните събрания и атентатите в България, Книгоиздателска къща Труд, стр. 167, ISBN 954-528-790-X