Хуліан Фустер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хуліан Фустер
Народився 1911
Віго, Понтеведра, Галісія, Королівство Іспанія, Іспанія
Помер 22 січня 1991(1991-01-22)
Тарраґона, Таррагунес
Країна  Іспанія
Діяльність хірург
Alma mater Барселонський університет
Знання мов іспанська

Хуліан Фустер Рібо (ісп. Julián Fuster Ribó, іноді Fúster[1], 9 липня 1911(1911липня09) — 22 січня 1991) — іспанський і радянський хірург, у 1948–1955 роках — політв'язень ГУЛАГу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 липня 1911 року у Віго, у сім'ї військовика-каталонця. Ліценціат медицини (Барселонський університет, 1935), студентом брав участь у діяльності ряду лівих угруповань. З 1936 року — член Об'єднаної соціалістичної партії Каталонії (PSUC)[2] — каталонської гілки іспанської компартії, але за даними сталінського слідства член компартії з 1929 року[3]. Як військовий медик брав участь у громадянській війні на боці республіканців. З 1 грудня 1936 року служив у XI армійському корпусі, закінчив громадянську війну як начальник служби охорони здоров'я XVIII корпусу[4]. Він був лікарем тилових шпиталів на фронтах Арагона та Каталонії[5].

На початку 1939 року залишив Іспанію та був інтернований у табор Сен-Сіпрієн на півдні Франції, де очолив медичну службу. Разом із доктором Хоакімом Віньєсом Еспіном (ісп. Joaquim Vinyes Espin) займався вивченням м'язових болів, викликаних нестачею вітаміну C (за результатами цих досліджень доктор Вінес написав роботу, за яку у 1942 році отримав нагороду паризької Академії медичних наук). Через розбіжності з французьким медичним керівництвом у березні був заарештований, звільнений через два місяці, після чого з кількома товаришами виїхав до СРСР.

У СРСР[ред. | ред. код]

У Радянському Союзі працював хірургом у санаторії в Агудзері (Абхазька АРСР), після червня 1941 року — на службі у Червоній армії: до лютого 1943 року — в Ульяновському евакошпиталі (з жовтня 1942 року очолював хірургічне відділення), з квітня 1943 року — у хірургічній клініці московської лікарні ім. Семашка. З 1946 року в інституті Бурденка (нейрохірургія). Незабаром після Другої світової війни він підготував рукопис обсягом близько 200 сторінок машинопису під назвою «Радянська хірургія. Записки іспанського хірурга»[6].

У 1945 — 1947 роках подавав документи на виїзд з СРСР до Мексики, де проживали його мати та сестра; у зв'язку з цим у листопаді 1947 року його виключили з комуністичної партії Іспанії та звільнили з роботи в інституті Бурденка. Позбавлений коштів для існування, звернувся до посольства Аргентини, де був прийнятий на роботу як перекладач. У січні 1948 року при спробі нелегально залишити СРСР був схоплений інший перекладач посольства, також іспанець, Хосе Антоніо Туньйон Альбертос (ісп. José Antonio Tuñón); за його свідченнями 8 січня 1948 року заарештували і Фустера[7][8]:

Працюючи в низці медичних установ Москви, він систематично вів серед товаришів по службі антирадянську агітацію, неодноразово заявляв про відсутність демократії в Радянському Союзі, наклепницько відгукувався про радянську інтелігенцію та вихваляв життя за кордоном. Використовуючи своє службове становище, з метою особистої наживи нелегально робив аборти. Встановивши зв'язок із представниками аргентинського посольства, передавав їм розвідувальну інформацію від іспанців, які проживали у Москві[9].

27 липня 1948 року заступник міністра держбезпеки генерал-лейтенант Огольцов затвердив обвинувальний висновок, у серпні Особлива нарада засудила Фустера на 20 років позбавлення волі. В ув'язненні також працював хірургом, як покарання переводився на спільні роботи.

Хуліан Фустер двічі згадується у книзі О. І. Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ»:

Не потрапив начальнику ОЛП хірург Фустер, іспанець. "Послати його на кам'яний кар'єр!" Надіслали. Але незабаром захворів сам начальник та потрібна операція. Є інші хірурги, можна поїхати і до центральної лікарні, ні, він вірить лише Фустеру! Повернути Фустера з кар'єру! Робитимеш мені операцію! (Але помер на столі.)[10]

І також у контексті Кенгірського повстання ув'язнених:

Було вбито та кілька десятків поранених. А ще – бігли позаду червонопогонники зі багнетами та доколювали поранених. А ще ззаду, по розподілу каральної праці, прийнятої вже в Екібастузі, і в Норильську, і на Воркуті, бігли наглядачі із залізними ломами та цими ломами до смерті добивали поранених. (Тієї ночі в лікарні другого табпункту засвітилася операційна, і ув'язнений хірург іспанець Фустер оперував.)[11]

У лютому 1955 року Центральна комісія з перегляду справ знизила міру покарання Фустеру, а також Туньйону, Педро Сепеде (ісп. Pedro Cepeda) та Франсиско Рамосу Молінсу (ісп. Francisco Ramos Molins до фактично відбутого терміну, і у березні вони були звільнені.

Повернувшись із таборів, Фустер до жовтня 1956 року працював хірургом та травматологом у районній лікарні у селищі міського типу Лотошино, потім займався перекладами медичної літератури. 4 травня 1959 року отримав дозвіл на виїзд до Іспанії і того ж місяця залишив СРСР на борту корабля «Сергій Орджонікідзе» у складі сьомої й останньої організованої групи іспанських репатріантів.

«Спільники» Фустера також змогли залишити Радянський Союз; Сепеда, який спочатку мав намір залишитися у СРСР, згодом також виїхав до Іспанії[12].

Після звільнення[ред. | ред. код]

Незабаром, після повернення на батьківщину, Фустер відвідав Кубу, куди після іспанської громадянської війни переїхали його родичі, проте після перемоги Кубинської революції скептичне ставлення до комуністичної ідеї (він написав серію нарисів «Свідоцтва з комуністичного раю», ісп. „Testimonios del Paraíso comunista“) не дозволило йому прижитися на острові: він був змушений ховатися від кастровських спецслужб і бігти назад до Іспанії.

У 1961 році на запрошення ВООЗ поїхав працювати до Конго. Три з половиною роки він пропрацював у шпиталях в Екуатервіллі та Букаву[13]:188 звідки був евакуйований у червні 1964 року, оскільки через громадянську війну перебування там стало занадто небезпечним.

Знову повернувшись до Іспанії, працював у лікарні у Палафружелі у Жироні, а потім у Таррагоні.

Хуліан Фустер Рібо помер у Таррагоні у 1991 році від інфаркту міокарда[6].

Родина[ред. | ред. код]

Фустер був одружений чотири рази, і від чотирьох жінок у нього були діти.

  • Перша дружина — Долорес Бардо (ісп. Dolores Bardo) поїхала до СРСР за Хуліаном, шлюб розпався під час війни від цього шлюбу у Хуліана було три дочки, дві з них померли у СРСР, в живих залишилася тільки старша Діна.
    • Донька — Діна[13]
    • Донька — померла в СРСР від туберкульозу у дитинстві[13].
    • Донька — померла у СРСР від туберкульозу у дитинстві[13].
  • Друга дружина — ім'я не вказано, відомо, що вона була росіянкою за національністю, і розлучилася з Фустером після його арешту[13].
    • Дочка — Анна[13].
  • Подруга — Еха Лепп (11 березня 1918 — 13 вересня 2009[14]), студентка-біолог з Тарту, була заслана до Сибіру, бігла з заслання, незабаром піймана, отримала термін, який відбувала у Степлазі, працювала медсестрою у лікарні у Фустера. У них народився у таборі син[13].
    • Син — Тоомас Лепп, естонський телевізійний журналіст.
  • Третя дружина — Надія Гордович, з нею Хуліан познайомився у Степлазі, з нею виїхав до Іспанії, вони разом переїхали на Кубу, потім назад до Іспанії. Там її запідозрили у співпраці з радянською розвідкою під час перебування на Кубі, і після допитів у поліції вона вирішила повернутися до СРСР[13]:176.
  • Четверта дружина — Кармен Руїс (ісп. Carmen Ruiz)
    • Син — Рафаель Фустер Руїс (1971 р. н.)[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Comentarios de Rafael Fuster Ruiz — ARQUEOLOGOS. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 22 листопада 2011.
  2. ↑ Un cirujano gallego, en el archipiélago de Solzhenitsyn [Архівовано 2012-02-03 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Сопельняк Б. Секретные архивы НКВД-КГБ.[недоступне посилання]
  4. ↑ Metges Catalans | Julià Fuster i Ribó. www.galeriametges.cat. Процитовано 17 червня 2023.
  5. ↑ Odisea de un médico español en el falso paraíso de la URSS: así le condenó Stalin al gulag. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
  6. ↑ а б Gómez, Francisco Teixidó (14 marzo, 2016). historia de la ciencia en España: Un médico español en el Gulag. historia de la ciencia en España. Процитовано 17 червня 2023.
  7. ↑ Побег в дырявом чемодане (ч. 1). Архів оригіналу за 19 листопада 2007. Процитовано 22 листопада 2011.
  8. ↑ Побег в дырявом чемодане (ч. 2). Архів оригіналу за 19 листопада 2007. Процитовано 22 листопада 2011.
  9. ↑ Борис Сопельняк. Секретные архивы НКВД-КГБ. Архів оригіналу за 17 червня 2023. Процитовано 17 червня 2023.
  10. ↑ «Архипелаг ГУЛАГ», т. 2, ч. 3, гл. 20.
  11. ↑ «Архипелаг ГУЛАГ», т. 3, ч. 5, гл. 12.
  12. ↑ El «espía» Cepeda murió en Madrid. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 22 листопада 2011.
  13. ↑ а б в г д е ж и к Iordache, Luiza. Cartas desde el Gulag: Julián Fuster Ribó, un español en la Unión Soviética de Stalin. Madrid: Alianza Editorial, 2020. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 29 липня 2020.
  14. ↑ com/people/Eha-Lepp/6000000079424247067 Eha Lepp[недоступне посилання]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуліан_Фустер&oldid=40928682