Хунжерабський перевал
| Хунжерабський перевал | |
 | |
| Назва | англ. Google Maps[1] |
|---|---|
| Гірський хребет | Каракорум і Khunjerab Groupd |
| Країна |
 Пакистан[2][3] і  КНР[2][3] |
| Адміністративна одиниця |
Гілгіт-Балтистан Сіньцзян-Уйгурський автономний район |
| Висота над рівнем моря | 4693 м |
| Несе на собі | Каракорумське шосе |
 | |
 | |
 Хунжерабський перевал у Вікісховищі | |
Координати: 36°51′00″ пн. ш. 75°25′40″ сх. д. / 36.850000000027776536626334° пн. ш. 75.42777777780578674° сх. д.
Хунжера́бський перевал (кит. 紅其拉甫山口; Піньінь: hóngqílāfǔ shānkŏu) — розташований на висоті 4,693 м над рівнем моря. Високогірний перевал у горах Каракорум на кордоні Пакистану і Сіньцзяну, Китай. З ваханської мови назва перевалу перекладається як Кривава долина.
Хунжерабський перевал — найвища точка перетину кордону і найвища точка на Каракорумському шосе. Проходку шосе було завершено у 1982 році і шосе замінило перехід Каракоруму по бездоріжжю через перевали Мінтака і Кілік.
На пакистанському боці, перевал знаходиться за 125 км від Сусту, 270 км від Гілгіту і 870 км від Ісламабаду. Є застава поліції в Дігі, митниця і пост імміграції, біля Сусту. На китайському боці перевал знаходиться за 130 км від Ташкургану, 420 км від Кашгару і 1890 км від Урумчі. Китайська митниця розміщується за 1 км від перевалу у повіті Ташкурган.
До 2006 року перевал був закритий через сніг протягом зимового сезону з 15 жовтня по 1 травня. Є чудова туристична цікавинка на китайському боці перевалу — одомашнені яки і хайнаки (помісь яків і корів), їх можна побачити з дороги. На Пакистанському боці, шосе прямує близько 50 км через величезний Хунжерабський національний парк перед тим як дістатись застави поліції в Дігі.
Починаючи з 2006 перевал відкритий цілорічно від Гілгіту до Кашгару.[4]
У 2007 році були ще раз підтвердженні наміри з'єднати залізниці Китаю і Пакистану.[5]
- ↑ Khunjerab Pass - Google Maps
- ↑ а б https://caravanistan.com/border-crossings/
- ↑ а б https://worldmap.harvard.edu/data/geonode:border_crossings_phv
- ↑ Road widening work has begun on 600 kilometers of the highway. [1] [Архівовано 22 червня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Asia Times Online :: South Asia news: China-Pakistan rail link on horizon. Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 12 грудня 2008.
- Curzon, George Nathaniel. 1896. The Pamirs and the Source of the Oxus. Royal Geographical Society, London. Reprint: Elibron Classics Series, Adamant Media Corporation. 2005. ISBN 1-4021-5983-8 (pbk; ISBN 1-4021-3090-2 (hbk).
- King, John 1989. Karakoram Highway: the high road to China. Hawthorn, Victoria, Lonely Planet Publications. ISBN 0-86442-065-X