Цепкова Ганна Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цепкова Галина Василівна
Народилася 13 жовтня 1946 р.
с. Вознесенське Золотоніського району Полтавської області, Україна
Громадянство Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Жанр оповідання, вірші
Членство Національна спілка письменників України
Нагороди медаль « На честь 100-річчя від дня народженн В.І.Леніна»

Га́нна (Га́лина) Васи́лівна Цепко́ва (13 жовтня 1946) — українська поетеса. Член Національної спілки письменників України.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Ганна (Галина) Василівна Цепкова народилася 13 жовтня 1946 року в селі Вознесенське, нині Золотоніського району Черкаської області.

В 1947 році сім'я переїхала в м. Коростень Житомирської області[1], з яким і пов'язала своє життя. По закінченню школи в 1964 році пішла працювати на завод «Жовтнева кузня». В цей же час у місцевій газеті «Радянське Полісся» почали з'являтися її вірші. В 1970 році вступила до Камінець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам'янець-Подільський національний університет), який закінчила з відзнакою у 1974 році. Працювала вчителем російської мови і літератури на Тернопільщині, а з 1978 року — в Коростенській школі-інтернат. Має 20 років педагогічного стажу, «Відмінник народної освіти УРСР».

У 1992 році вийшла перша поетична збірка «Надеюсь. Верую. Люблю». За першою збіркою вийшла друга — «Свет доброти» (1994) і третя — «Четыре осени года» (1995).

У 1997 році Галину Цепкову прийняли до Національної спілки письменників України. У 1998 році виходить нова збірка «Знак долі — Терези», яка започаткувала новий етап творчості авторки — етап входження в лоно рідної мови. Тому і почала її триптихом «Повернення», висловивши своє розуміння патріотизму, як одного з найвищих вимірів суспільної свідомості людини. У творчому доробку поетки, крім вище зазначених поетичних книжок, — збірка «Когда уходит лед» (2000), «Диво-сад» (2002), «Мы — не расстанемся» (2003), «Стихи из шкатулки» (2007), «Я хочу поведать миру» (2007).

Лауреат Міжнародного свята літератури та мистецтва «Лесині джерела» (1994), учасник Другого фестивалю російської поезії в Україні (2002), учасник Міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята (2004), делегат Надзвичайного Третього з'їзду письменників України (2004).

За творчу діяльність Галина Василівна Цепкова нагороджена Почесною Грамотою Верховної Ради України, а також дипломом «Гордість міста».

Почесна громадянка Коростеня (2019)[2].

Живе і працює в м. Коростені.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Цепкова Г. В. Надеюсь. Верую. Люблю. Стихи — Коростень, 1992—112 с.

Цепкова Г. В. Свет доброты. Стихи. — Коростень, 1994 — 96 с.

Цепкова Г. В. Четыре осени года. Стихи. — Коростень, 1995 — 96 с.

Цепкова Г. В. Знак долі — Терези. Вірші. — Коростень, 1998 — 56 с.

Цепкова Г. В. Когда уходит лед. Стихи. — Киев КМЦ «Поэзия», 2000 — 98 с.

Цепкова Г. В. Диво — сад. Вірші. — Коростень: «Тріада — С», 2002 — 56 с.

Цепкова Г. В. Мы не расстанемся. — Житомир: «Полисся», 2003—112 с.

Цепкова Г. В. Знак долі — Терези. Поезії. — 2 видання, доповнене. — Житомир: «Полисся», 2006 — 78 с.

Цепкова Г. В. Стихи из шкатулки. Стихи. ПП "Коростеньська фірма «Друк», 2007—132 с.

Цепкова Г. В. Я хочу повідати світу… Вибране. — Житомир: «Полисся», 2007—248 с. –Рос. Мовою.

Цепкова Г. В. Вірші. — «Косень, 93». Альманах. — Житомир: «Сілен — С». –1993 — 112 с.

Цепкова Г. В. Стихи. — Современный Ренессанс. — Киев: КМЦ «Поэзия», — 2001—184 с.

Цепкова Г. В. Чернобыль. Стих «Перепустка до зони Чорнобиль»: поетична антологія. Друге видання. К. ТОВ «Юг», 2006. — 176 с.

Коростень 705—2005. Комплект з 15 кольорових листівок-карток. — Коростень: «Тріада — С», 2006.

Цепкова Г. В. Вірші . Древляни. Науково та літературно-мистецьке видання. — Коростень: «Тріада — С», 2006—180 с.

Лужина Н. За светом доброты– «Вечірній Коростень», 1994.

Скотнов С. Світло доброти. Коростень. «Радянське Полісся», — 1995 — 2 серпня.

Лисова К. Портрет на фоні листопада. Житомир — «Пульс» — 1995 — 27 вересня.

Скорський М. І тихий сум і світла радість. «Житомирщина» — 1999.

Шубіна М. «Сонячний промінь на лірі», «Іскоростень» — 2007 — 20 квітня.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Пасічник, М.; Білоус, П.; Монастирецький, Л. (2010). Письменники Житомирщини. Кн. 1 (українською) . Житомир: Пасічник М. П. с. 244. ISBN 978-966-2936-48-3.
  2. Почесні громадяни міста Коростень. Коростенська міська рада. Офіційний сайт. Процитовано 11.11.2022. (укр.)