Церква Благословення (Берлін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Благословення
52°32′10″ пн. ш. 13°24′42″ сх. д. / 52.53620000002777601° пн. ш. 13.41190000002777616° сх. д. / 52.53620000002777601; 13.41190000002777616Координати: 52°32′10″ пн. ш. 13°24′42″ сх. д. / 52.53620000002777601° пн. ш. 13.41190000002777616° сх. д. / 52.53620000002777601; 13.41190000002777616
Тип споруди церква
Розташування  НімеччинаПанков[1]
Берлін
Архітектор August Georg Dinklaged[1]
Будівельна система цегла
Стиль неоренесанс[1]
Стан пам'ятка культури[d][2] і пам’ятка архітектури
Адреса Шенхаузер-Алея
Оригінальна назва нім. Segenskirche
Вебсайт stadtklostersegen.de
Церква Благословення (Берлін). Карта розташування: Німеччина
Церква Благословення (Берлін)
Церква Благословення (Берлін) (Німеччина)
Мапа
CMNS: Церква Благословення у Вікісховищі

Церква Благословення (нім. Segenskirche), розташована на Шенхаузер-алеї в районі Пренцлауер-Берг і що входить у пробство центрального Берліна (нім. Kirchenkreis Berlin Stadtmitte), відноситься до архітектурних пам'яток Берліну[3], що охороняються державою.

Починаючи з 2007 року, церковна громада доєдналася до спільного проєкту з «Communauté Don Camillo»[de] зі швейцарської комуни Ла-Тен, де з 1977 року практикується монастирський спосіб життя[4].

Нині час церква Благословення перетворена на міський монастир Благословення (нім. Stadtkloster Segen)[5][6].

Історія[ред. | ред. код]

На межі XIX і XX століть північно-східний Берлін швидко забудовувався прибутковими будинками, громадськими та культовими будинками. Протестантська Ціонськірхе, відкрита в 1873 році, поступово перестала вміщати число парафіян, що стрімко збільшується. Одна з її дочірніх громад перемістилася до Гефсиманської церкви, освяченої в 1893 році. Інша дочірня громада придбала у 1900 році земельну ділянку на Шенхаузер-алеї з житловим будинком, рестораном та кегельбаном, які були частково знесені, щоб розчистити місце для нового храму. Будівельні роботи почалися у жовтні 1905 року, а 6 травня наступного року у стіну вівтаря замурували на згадку свідоцтво про будівництво (нім. Bauurkunde). Церкву було зведено за проєктами трьох архітекторів — Августа Динклаге[de], Эрнста Паулюса[de], Олафа Лілле (нім. Olaf Lilloe)[6] та освячена 6 грудня 1908 року.

Церква Благословення у міському середовищі
Фотоархів, 1955 рік
2008 рік
Вид з висотного готелю, 2013 рік

Реконструкція та будівельні перетворення, що почалися в 2008 році і розтягнулися на кілька років, зажадали значних інвестицій та суттєвої допомоги волонтерів[7][5].

Будова[ред. | ред. код]

В архітектурному відношенні храмовий комплекс типовий для цегляних церковних будівель, що будувалися на межі століть у північній Європі.

Дзвіниця[ред. | ред. код]

Вежа з дзвонами (нім. Kirchturm, Glockenturm) заввишки 75 метрів добре видно здалеку з різних точок зору. Дзвіниця має квадратну основу, на якій кріпиться опорний майданчик для восьмигранної надбудови з мідним куполоподібним завершенням, що вінчає її, ліхтарем і шпилем з хрестом[8][9].

Церква[ред. | ред. код]

У будівлю церкви ведуть три портали, над якими встановлені відреставровані скульптури з пісковика, що зображують чотирьох євангелістів.

Внутрішній простір церкви зверху замикає восьмикутний купол. Над головною залою підіймаються хори, їхні балюстради прикрашені рельєфами[8][9].

Гостьові будівлі[ред. | ред. код]

Прилеглий до дзвіниці гостьовий будинок (нім. Gasthaus) виходить на Шенхаузер-алеї. Бічні флігелі (північний та південний) розташовані у внутрішньому дворі. Гостьові будівлі обладнані всім необхідним для прийому тих, хто бажає на якийсь час поринути у монастирське життя. Фасади цих будівель прикрашені в стилі історизму з елементами неоготики, неоренесансу, необарокко та відлуннями романського стилю (нім. Rundbogenstil) — з декоративною аркою входу, з дворівневими бальконами, що виступають, і аркадами в галереях[7].

Оснащення[ред. | ред. код]

Орган[ред. | ред. код]

Вівтар і орган у церкві

Розташований над вівтарем церковний орган було створено у Франкфурті-на-Одері у майстерні відомого межі XIX і XX століть Вільгельма Зауера. Орган має 2332 труби, 32 регістри, одну педальну клавіатуру і дві для гри руками. Потсдамська фірма ( нім. Alexander Schuke Potsdam Orgelbau ) в роки з 1953 по 1959 реставрувала інструмент, що змінило його гучання[8][9].

Дзвони[ред. | ред. код]

Три дзвони церкви, що мають дистанційне управління, важать 1200, 850 і 460 кілограмів. На них вижолоблені написи з четвертої книги Мойсея, котра мовить про благословення, даному Аарону[8][9]:

  • Нехай благословить тебе Господь і збереже тебе;
  • Господь світлим образом Своїм засяє над тобою і помилує тебе;
  • Господь оберне до тебе твар Свою і дасть тобі мир.

Використання[ред. | ред. код]

Не лише парафіянам церкви, а й усім бажаючим надається можливість пожити деякий час у «міському монастирі»[10]. Потужні стіни захищають від метушні галасливого столичного життя. У внутрішньому дворі з садом, в інтер'єрах будівель комплексу створено умови для організації різноманітних зустрічей, бесід, семінарів та спільних свят. Десятирічний ювілей міського монастиря відзначили у серпні 2017 року великим святом з екскурсіями під час дня відкритих дверей, виставками, концертами та розважальною дитячою програмою [11] .

Див. також[ред. | ред. код]

  • Гефсиманська церква
  • Ціонскірхе
  • Каплиця Примирення
  • Еммаускірхе

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Kidok database
  2. Berlin cultural heritage database / за ред. Senate Department for Urban Development and the Environment
  3. Denkmale in Berlin. Segenskirche. stadtentwicklung.berlin.de. Процитовано 30 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)(нім.)
  4. Hier übernachten. stadtklostersegen. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019.(нім.)
  5. а б Stadtkloster Segen Nord. stadtklostersegen.de. Процитовано 30 червня 2019.(нім.)
  6. а б Tag der offenen Tür im Stadtkloster Segen (нім.). gratis-in-berlin.de. Процитовано 30 червня 2019.
  7. а б Umbau & Renovierung (нім.). stadtklostersegen.de. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019.
  8. а б в г Die Bau- und Kunstdenkmale der DDR, Berlin. Hrsg. Institut für Denkmalpflege im Henschelverlag, Berlin 1984; S.367-368(нім.)
  9. а б в г 100 Jahre Segenskirche Berlin Prenzlauer Berg. Ein Kirchen-ABC; Broschüre, Berlin 2006(нім.)
  10. Offene Kirche (нім.). stadtklostersegen.de. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019.
  11. Großes Fest: 10 Jahre Stadtkloster Segen (нім.). ekbo.de. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 30 червня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]