Церква Святої Анни (Вільнюс)
Церква Святої Анни | ||||
---|---|---|---|---|
Церква Святої Анни. Фото 2007 року. | ||||
54°40′59″ пн. ш. 25°17′36″ сх. д. / 54.68306° пн. ш. 25.29333° сх. д.Координати: 54°40′59″ пн. ш. 25°17′36″ сх. д. / 54.68306° пн. ш. 25.29333° сх. д. | ||||
Країна | Литва | |||
Місто | Вільнюс | |||
Тип | церква і костел | |||
Матеріал | цегла | |||
Стиль | готика, бароко, неоготика | |||
Автор проєкту | достеменно невідомий | |||
Будівельник | можливо, Миколай Енкінгер з Данцига, первісна дзвіниця — арх. Михайло Шульц, неоготична дзвіниця — арх. Н. М. Чагин | |||
Архітектор | Benedikt Rejtd | |||
Засновник | королева Анна | |||
Перша згадка | 1394 (дерев'яна церква), 1495 р. (цегляна) | |||
Дата заснування | 1495 | |||
Початок будівництва | 1495 | |||
Побудовано | 1500 | |||
Будівлі: церква, неоготична дзвіниця | ||||
Статус | Світова спадщина ЮНЕСКО в Литві | |||
Стан | задовільний | |||
| ||||
Медіафайли у Вікісховищі |
Це́рква Свято́ї А́нни (лит. Vilniaus Šv. Onos bažnyčia) — католицька церква у Литві, столиці Вільнюс. Заснована наприкінці XIV століття великою княгинею литовською Анною на честь своєї святої покровительки Анни. Перебудована у готичному стилі на цегляний храм у 1495—1500 роках. У XVII—XVIII століттях розбудована у стилях бароко і неоготики. Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО в Литві.
Історія[ред. | ред. код]
Фундатором первісної церкви на цьому місці була королева Анна, перша дружина Вітаутаса Великого. Церква була дерев'яною і її датують 1394 роком. Первісно церква призначалась для німецької католицької громади міста. Храм згорів 1419 року.
Храм із цегли вибудовано у період 1495—1500 років за ініціативи короля Польщі і князя Литви Олександра І Ягеллона. Форми зовнішніх фасадів з тої пори залишились незмінними і лише відновлювались у цих формах.
Збережені відомості про ремонтно-відновлювальні роботи архітектора Миколая Енкінгера з міста Данциг у церкві св. Анни і сусідньому монастирі бернардинів у період 1501–1507 років, що надало підстави приписати йому і саме будіництво храму св. Анни.
Церква постраждала від пожежі 1564 року. Ремонтні роботи були проведені коштом Миколая Радзивілла «Чорного» та кардинала Юрія Радзивілла. У 17 столітті обвалилися склепіння церкви, що було звичною катастрофою для більшості готичних споруд, навіть у Франції доби готики через недосконалість будівельної техніки і помилки розрахунків. Храм ремонтували, залишивши недоторканими абсиду і головний фасад. Ремонтам піддали інтер'єр і склепіння, потинькували стіні та створили три нові барокові вівтарі.
1747 року в церкві знову провели ремонтні роботи під керівництвом архітектора Йогана-Крістофа Глаубіца. Нова пожежа сталася в середині 18 ст. і 1761 року відбувся новий ремонт. Чергові ремонтні роботи проведені у 1794, після наполеонівської навали у 1812, 1871, 1902–1909 роках. Варшавський архітектор-реставратор і інженер Юзеф Піус Дзеконський зміцнив підмурки церкви, провів дренаж вологої земельної ділянки, стіни зміцнив металевими конструкціями, наново переклав склепіння, зняв зовнішнє тинькування з фасадів тощо.
Чергові ремонтно-відновлювальні роботи проведені у 1969–1972 роках під керівництвом литовських архітекторів Й. Барткунаса та Н. Киткаускаса.
Проблема авторства[ред. | ред. код]
Вивчення пам'ятки логічно навернуло до проблеми авторства. позаяк достеменних віомостей про автора проекта не збережено. За припущеннями ним міг бути архітектор Миколай Енкінгер з міста Данциг, автор церкви у Варшаві з тою же назвою. Другим кандидатом на авторство є Бенедикт Рейт.
За припущеннями К. Маковської, церкву міг вибудувати архитектор короля Владислава III Ягеллона Бенедикт Рейт, автор празького Кафедрального собору та замку Вавель у місті Краків. Збережені відомості, що королівського архітектора разом із майстром Іаковом посилали у Вільно (і'мя Іакова було знайдене на цеглинах з церкви Анни). Точна дата смерті Рейта невідома. Він помер між 1531 та 1534 роками.
Опис храму[ред. | ред. код]
Церкву відносять до базилік. Однонавна, зального типу з готичним склепінням. Довжина — двадцять два (22) метри і завширшки десять (10) метрів. Висота храму — більше дванадцяти (12,7) метрів.
Вибудована із лекальної цегли тридцяти трьох (33) різних форм, що надало можливість створити гнучкі і багаті за формами декоративні елементи. Особливо талановито творено головний фасад з трьома вежами одної висоти і різновидами готичних арок, що логічно переходять у складний візерунок, аналогів котрого нема. Мури у церкви тонкі, прорізані готичними вікнами. Головний фасад мав три отвори для дверей. Згодом два бічні отвори з міркувань міцності фасаду закладені цеглою. Бічні мури конструктивно зміцнені цегляними стовпами, що несуть функцію контрфорсів. Багатий готичний декор вівтарної частини і головного фасаду не знайшов адекватного відтворення у інтер'єрі. Лише склепіння прикрашені нервюрами, пофарбовані червоним на білому тлі. Готичний вівтар не збережений. На його місці вівтар доби бароко, що додає інтер'єру художньої значимості.
Дзвіниця[ред. | ред. код]
Збережені відомості про створення дзвіниці на початку 19 ст. в стилі класицизм. Нова неоготична дзвіниця створена за проектом архітектора Н. М. Чагина, збережена донині.
Історичні зображення[ред. | ред. код]
-
Адам Платер. 1820 р.
-
Церква Святої Анни з первісною дзвіницею доби класицизму, 1840 р.
-
Наполеон Орда. Малюнок 1875 р.
-
Гравюра 1884 року
Галерея фото[ред. | ред. код]
-
Краєвид з храмами від річки Вільня
-
Головний фасад церкви
-
Вхідні двері церкви
-
Бічний фасад церкви і неоготична дзвіниця
-
Вівтарна частина готичної церкви
Інтер'єр зальної церкви[ред. | ред. код]
-
Вівтар доби бароко
-
Загальний вигляд зальної церкви
-
Готичне склепіння над органом церкви
-
Неоготичний орган
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Wilno. Przewodnik krajoznawczy Juliusza Kłosa, Prof. Uniwersytetu St. Batorego. Wydanie trzecie poprawione po zgonie autora. — Wilno, 1937. — S. 133—134. (пол.)
- Папшис А. Вильнюс. — Вильнюс : Минтис, 1977. — С. 36—38.
- Памятники искусства Советского Союза. Белоруссия, Литва, Латвия, Эстония. Справочник-путеводитель. — М. : Искусство, 1986. — С. 398. — ISBN 5-210-00094-X.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Святої Анни (Вільнюс)