Церква Св. Юра (Верхнє Синьовидне)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Св. Юра
49°06′08″ пн. ш. 23°35′23″ сх. д. / 49.102415900027772011° пн. ш. 23.58990100002777979° сх. д. / 49.102415900027772011; 23.58990100002777979Координати: 49°06′08″ пн. ш. 23°35′23″ сх. д. / 49.102415900027772011° пн. ш. 23.58990100002777979° сх. д. / 49.102415900027772011; 23.58990100002777979
Тип споруди церква
Розташування  УкраїнаВерхнє Синьовидне
Епонім Юрій (Георгій) Змієборець
Церква Св. Юра (Верхнє Синьовидне). Карта розташування: Україна
Церква Св. Юра (Верхнє Синьовидне)
Церква Св. Юра (Верхнє Синьовидне) (Україна)
Мапа

Церква Св. Юрія у селі Верхнє Синьовидне — унікальна пам'ятка, що відома багатою історією. Історичні джерела вказують на те, що на місці церкви св. Юра коли існував монастир св. Богородиці. Ймовірно, остаточно цей храм зруйнував польський шляхтич у 1597 році. На місці монастиря місцеві жителі збудували церкву і назвали її іменем св. Юрія. Їі детально описав у монографії «Українські дерев’яні церкви» мистецтвознавець М. Драган.

Опис[ред. | ред. код]

На думку вченого, церква Юри за планом забудови належить до ранніх храмів, відомих ще за часів Руси. Існує припущення, що ця споруда нагадувала архітектуру славнозвісного храму св. Богородиці. У зв’язку з аварійним станом церкву св. Юрія було розібрано у 1938 році, а на тому місці споруджено нову і освячено 4 липня 1943 року. За архітектурним планом, зовнішнім виглядом вона схожа на свою попередницю, але не є точною копією. Нову церкву-каплицю, яка  призначалась для похоронних обрядів, назвали іменем св. Богородиці. Дзвіниця з XVIII ст. відновлена, але не у своєму первісному вигляді. За словами місцевих жителів, в селі знаходилась ще одна стара церква на площі, яка до 40-х рр. ХХ ст. називалась «Цвинтар». До початку другої світової війни збереглися кілька кам’яних надгробків. У 1860-70 рр. від удару блискавки церква згоріла, і громада вирішила на тому ж місці збудувати мурований храм. Було завезено цеглу, інший будівельний матеріал, але у зв’язку з тим, що в 1880 р. розпочато будівництво нової шосейної дороги, вирішили будувати церкву біля тракту. З цією метою обміняли ділянку землі у Тимка Турчина і в 1882 році розпочали будівництво нової великої мурованої церкви, найбільшої в околицях. Її освячення відбулося 19 січня 1886 року. На перший погляд, вона схожа на латинський костел, але насправді архітектура запозичена із Закарпаття.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Зеновій Матисякевич "Синевидсько Вижне" - 1993 р., ст.
  2. Михайло Драган «Українські дерев’яні церкви»