Церква святого великомученика Димитрія Солунського (Мишків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святого великомученика Димитрія Солунського (Мишків)

Тип церква
Статус спадщини пам’ятка архітектури
Країна  Україна
Розташування Мишків
Конфесія ПЦУ
Будівництво 1784

CMNS: Церква святого великомученика Димитрія Солунського у Вікісховищі

Церква святого великомученика Димитрія Солунського в Мишкові — парафія і храм Заліщицького благочиння Тернопільської єпархії Православної церкви України в селі Мишків Чортківського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 489)[1].

Історія церкви[ред. | ред. код]

Місце для храму селяни вибрали там, де стояла дерев'яна каплиця, покрита гонтами, в якій відправляли богослужіння. Цвинтар перенесли на околицю села на північно-східний берег річки Серет.

Будівництво храму розпочали в 1770 ропі на схилі Серету і закінчили в 1784 році.

Щоб земля не зсувалася, збудовано захисний мур і посаджено липи, які збереглися до нині. У 1820 році з правого боку збудували захристя. У 1893 році добудовано бабинець, встелено підлогу та перекрито дах цинковою бляхою. На подвір'ї храму з правої сторони зробили піднавіс. Разом із храмом збудували дзвіницю на 4 дзвони та покрили гонтою.

У середині 20-х років XX ст. куплено дзвін та освячено його на честь святого великомученика Димитрія Солунського.

Поруч із дзвіницею збудовано вежу, дзвін якої сповіщає про час богослужіння та інші події. Його купили в Німеччині за кошти людей. Під час Другої світової війни в 1942 році німці наказали здати всі дзвони. їх відвезли в м. Борщів на залізничну станцію, а дзвін святого великомученика Димитрія Солунського люди зняли та таємно закопали. Після війни його повернули на місце. У 1990 році дзвіницю підмурували, зробили новий дах.

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Іван Бибик (с. Більче-Золоте, 1962—1981),
  • о. Степан Костецький (1981—1984),
  • о. Михайло Друзик (1984—1988),
  • о. Василь Вирозуб (1989—1990),
  • о. Іван Григорій (з 1990).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]