Ципеїт
| Ципеїт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1971-029a |
| Абревіатура | Zip[2] |
| Хімічна формула | K₃(UO₂)₄(SO₄)₂O₃(OH)·3H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 7.EC.05[3] |
| Dana 8 | 31.10.4.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[4] |
| Просторова група | просторова група C₂d[4] |
| Твердість | 2 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Франц Ксав'єр Ціппеd[5] |
| Типова місцевість | Elias mined[5] |
 Ципеїт у Вікісховищі | |
Ципеїт (рос. циппеит; англ. zippeite; нім. Zippeit m) — мінерал класу сульфатів, який належить до групи циппеїтів і дає їй назву, водний основний сульфат урану.
Синоніми: квіти уранові.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Відкритий у 1845 році в Рудних горах, в районі Карлових Вар (Чехія). Привернув увагу богемського металурга Адольфа Патери своїм кольором. Названий австрійським геологом, мінералогом Вільгельмом Гайдінгером (1795 — 1871) на честь австрійського мінералога Францішека Ксавера Максиміліана Циппе (1791-1863).
Опис[ред. | ред. код]
- 1. За Є. К. Лазаренком: [6UO2|3(OH)2|3SO4]•12H2O.
- 2. За К.Фреєм: К4(UO2)6(OH)10(SO4)3•16H2O.
- 3. За «Fleischer's Glossary» (2022): K4(UO2)6(SO4)3(OH)104(H2O).
Містить (%): UO3 — 71,86; SO3 — 10,05; H2O — 18,09.
Сингонія ромбічна. Форми виділення: сплюснуті, ромбоедричні або дощаті, веретено- або лінзоподібні кристали, крихкі кірочки, ниркоподібні або кулясті радіальнопроменисті аґреґати і порошкоподібні, землисті скупчення. Спайність по (010) досконала або ясна. Густина 3,4-3,6. Твердість 3,0-3,5. Колір помаранчевий, жовтий. Блиск матовий до шовковистого. Слабка зеленувато-жовта люмінесценція. Розчиняється у воді. Утворюється в результаті інтенсивного випаровування рудникових вод.
Зустрічається як вторинний мінерал в родовищах окисненого урану. Рідкісний.
Асоціація: уранопіліт, натрій-ципеїт, нікель-циппеїт, магній-ципеїт, йоганніт, уранофан, шрекінгерит, гіпс, лімоніт, ярозит.
Ципеїт утворює жовті до червонувато-коричневі монокліно-призматичні кристали з ідеальним розщепленням. Типовою формою є накручування і порошкоподібні земляні маси. Ципеїт утворюється як шипучі ущільнення в підземних уранових шахтах. Він сильно флуоресцентний.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- ципеїт мідистий (різновид ципеїту, містить до 5 % CuO),
- фогліаніт (різновид ципеїту, який містить Са).
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Окрім Яхимова в Богемії (Чехія), він зустрічається переважно біля Вельзендорфа в Баварії (Німеччина), а також у штатах Юта, Колорадо, Невада, Арізона та Нью-Мексико США, Нова Руда, Нижня Сілезія, Польща. В Англії, з Корнуолла. Поблизу Багдада,.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ципеїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ципеїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 598–599.
- Rösler, Hans Jürgen (1981) Lehrbuch der Mineralogie (Manual of Mineralogy) Deutscher Verlag für Grundstoffindustrie, Leipzig, page 418, ISBN 978-3-342-00288-8.
