Цукрист блакитний
Цукрист блакитний | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Самець блакитного цукриста
Самиця блакитного цукриста
| ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Dacnis cayana (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Motacilla cayana | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Цукри́ст блакитний[2] (Dacnis cayana) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 12,5 см, вага 13 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно бірюзово-блакитне забарвлення. Навкооло очей у них чорні плями, горло і спина чорні. крила і хвіст чорні з бірюзовими краями. Самиці і молоді птахи мають переважно зелене забарвлення. Голова у них синя, горло попелясто-блакитне, нижня частина тіла світло-зелена, крила коричневі з зеленими краями.
Таксономія[ред. | ред. код]
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис блакитного цукриста до своєї книги "Ornithologie", описавши птаха за зразком із Каєнни у Французькій Гвіані. Він використав французьку назву Le Pepit bleu de Cayenne та латинську назву Sylvia cayanensis caerulea[3]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[4]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[4]. Одним з цих видів був блакитний цукрист, для якого Лінней придумав біномінальну назву Motacilla cayana[5]. У 1816 році французький натураліст Жорж Леопольд Кюв'є перемістив блакитного цукриста до роду Цукрист (Saltator)[6]. Блакитний цукрист є типовим видом цього роду.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють вісім підвидів:[7]
- D. c. callaina Bangs, 1905 — від західної Коста-Рики до західної Панами (на схід до Чирикі);
- D. c. ultramarina Lawrence, 1864 — Карибське узбережжя від Гондурасу до північно-західної Колумбії;
- D. c. napaea Bangs, 1898 — північна Колумбія;
- D. c. baudoana Meyer de Schauensee, 1946 — південно-західна Колумбія і західний Еквадор;
- D. c. caerebicolor Sclater, PL, 1851 — центральна Колумбія (долини річок Магдалена і Каука);
- D. c. cayana (Linnaeus, 1766) — від східної Колумбії до Венесуели, Гвіани і бразильської Амазонії, острів Тринідад;
- D. c. glaucogularis Berlepsch & Stolzmann, 1896 — від південної Колумбії до східного Еквадору, східного Перу і північної Болівії;
- D. c. paraguayensis Chubb, C, 1910 — східна і південна Бразилія, східний Парагвай і північна Аргентина.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Блакитні цукристи мешкають в Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Бразилії, Еквадорі, Перу, Болівії, Аргентині, Парагваї та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в різноманітних природних середовищах — в тропічних лісах, чагарникових заростях, саванах, на болотах і плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються переважно на висоті до 1200 м над рівнем моря, в Андах подекуди на висоті від 1600 до 2000 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Блакитні цукристи зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно комахами, яких шукають серед листя. а також дрібними плодами і нектаром. Гніздо чашоподібне. розміщується на висоті від 5,5 до 8 м над рівнем моря. В кладці 2-3 білуватих яйця, поцяткованих сірими плямками. Насиджує лише самиця.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція блакитних цукристів становить приблизно 50 мільйонів птахів. Це досить поширений вид в межах свого ареалу.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Самець
-
Самець
-
Самець
-
самець
-
Самиця
-
Самиця
-
Самиця
-
Пара самиць
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Dacnis cayana.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. Supplement. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 534—535, Plate 28 fig 1.
- ↑ а б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 336.
- ↑ Cuvier, Georges (1816). Le Règne animal distribué d'après son organisation : pour servir de base a l'histoire naturelle des animaux et d'introduction a l'anatomie comparée (French) . Т. 1. Paris: Déterville. с. 395.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 березня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Skutch, Alexander F. (1962). Life histories of honeycreepers (PDF). The Condor. 64 (2): 92—116. doi:10.2307/1365479. JSTOR 1365479.
- Snow, Barbara K.; Snow, D.W. (1971). The feeding ecology of tanagers and honeycreepers in Trinidad (PDF). The Auk. 88 (2): 291—322. doi:10.2307/4083882. JSTOR 4083882.
Посилання[ред. | ред. код]
- Blue Dacnis photo gallery VIREO
- Article, and Write-up:Male and Female Photos fireflyforest.net—"Blue Dacnis"
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Саякові
- Птахи, описані 1766
- Птахи Гондурасу
- Птахи Нікарагуа
- Птахи Коста-Рики
- Птахи Панами
- Птахи Колумбії
- Птахи Венесуели
- Птахи Гаяни
- Птахи Французької Гвіани
- Птахи Суринаму
- Птахи Еквадору
- Птахи Перу
- Птахи Болівії
- Птахи Бразилії
- Птахи Аргентини
- Птахи Парагваю
- Птахи Тринідаду і Тобаго
- Таксони, описані Карлом Ліннеєм