Чагарі
| село Чагарі | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Васильковецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060090090042630 |
| Облікова картка | Чагарі |
| Основні дані | |
| Засноване | 1802 |
| Населення | 260 (2017)[1] |
| Площа | 1.02 км² |
| Поштовий індекс | 48271 |
| Телефонний код | +380 3557 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°06′12″ пн. ш. 25°58′18″ сх. д.H G O |
| Водойми | Нічлава |
| Найближча залізнична станція | Копичинці |
| Відстань до залізничної станції |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48257, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Васильківці, вул. Незалежності, буд. 54 |
| Карта | |
  Чагарі | |
 Чагарі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
.jpg)
Чагарі́ — село в Україні, у Васильковецькій сільській громаді Чортківського району Тернопільської області.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на правому березі р. Нічлава (ліва притока р. Дністер), за 21 км від районного центру і 6 км від найближчої залізничної станції Копичинці. Через Чагарі пролягає автошлях Гусятин–Копичинці.
Територія — 1,02 кв. км. Дворів — 80 (2017)[1].
У селі є чотири вулиці Коцюбинська, Долина, Центральна та Зелена[1].
Адміністративне підпорядкування[ред. | ред. код]
Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Заліщицький округ (циркул), із 1816 р. — Чортківський). Протягом 1863–1914 рр. — Гусятинського повіту.
У листопаді 1918 р. в Чагарях проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. 1921–1939 рр. село — Копичинецького повіту Тернопільського воєводства. У міжвоєнний період в Чагарях поселялися селяни-колоністи з Польщі, тому тут переважало польське населення.
Після 17 вересня 1939 р. у Чагарях встановлена радянська влада. У 1940 р. поселенню надано статус хутора Баворівщинської сільської ради; до травня 1963 р. належало до Копичинецького району. Із травня 1963 р. до січня 1965 р. Чагарі — Чортківського району; 1965—2020 — Гусятинського району; від 2020 — Чортківського.
До 2016 року підпорядковувалося Коцюбинській сільській раді. Від грудня 2016 до 2020 року — у складі Коцюбинської громади. Від 2020 — підпорядковується Васильковецькій громаді.
Топоніміка[ред. | ред. код]
Назва села походить від місцевості, що заросла кущами і чагарниками, на місці вирубаного лісу.
Історія[ред. | ред. код]
У Чагарях не було ні церкви, ні кладовища, тому місцеві жителі ходили на богослужіння до сусідніх сіл Коцюбинці й Кабівці (нині належать до м. Копичинці), для поховань використовували тамтешні цвинтарі.
Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. — під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни у Червоній армії загинули Петро Савка (1910–1945) та Йосип Семчишин (1919–1944).
Серед учасників ОУН і УПА — П. Бейзор («Вівчар»), К. Грицько, С. Грицько, Г. Касіч («Кравець»), М. Левицький, М. Луків, П. Олійник та інші. У 1945 р. з хутора виселені польські родини, на їхнє місце приїхали українські сім’ї, депортовані з території Польщі. У 1952 р. мала за мету переселити всіх жителів до Миколаївської області, але цей план не вдався.
Також відомо що 2 особи які проживають у Чагарях беруть участь у українсько-російській війні. Петро Рогатин та Ігор Торконяк «КОРАБЕЛЬ». Петра мобілізували ще у 2015 який досі на фронті. Ігор був призваний на весні 2021 року на строкову службу на яку пішов добровільно після повномасштабного вторгнення підписав контракт та виконував задачі у найгарячіших точках України.
Релігія[ред. | ред. код]
У селі є церква святого великомученика Димитрія (1993; мурована).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- пам'ятний знак Ангелу, як символу перемоги добра над злом;
- два скульптурних знаки при в'їздах у Чагарі (скульптор О. Степанов).[2]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діяли філії товариств «Просвіта» (1937), «Луг», «Союз Українок», «Zwiazek Szlachty Zagrodowej» (1937), «Towarzyztwo Rolnicze» (1925) і кооператива, які з встановленням радянської влади припинили свою діяльність[3].
За сприяння і фінансової підтримки М. Мацієвського у 2002 р. село газифіковане, в 2007—2009 рр. відновлено вуличне освітлення,.
Працюють клуб, торговий заклад.
У Чагарях проводять щорічні фольклорні свята за участю провідних митців України
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення, чол. | |||
|---|---|---|---|
| 1949 | 1952 | 2007 | 2014 |
| 273 | 200 | 263 | 250 |
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Михайло Мацієвський (нар. 1957) — музикант, співак, меценат, голова правління житловобудівельної компанії «Митець» (м. Київ).
- Ігор Торконяк (нар. 2002) — професійний військовий.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Гринюка Б. Історична топоніміка села Чагарі та його околиць // Подільський регіон: виклики ХХІ століття (географічні аспекти): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 25 квітня 2017 р.). — Тернопіль: Крок, 2017. — С. 48–55.
- ↑ Тернопільська область відтепер має свій Діснейленд (укр.), процитовано 26 грудня 2022
- ↑ Гринюка Б. Діяльність товариств «Просвіта», «Towarzyztwo Rolnicze», «Związek Szlachty Zagrodowej» у селі Чагарі в міжвоєнний період // Еволюція національного світобачення українців на зламі тисячоліть: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Тернопіль, 13 квітня 2017 року). — Тернопіль, 2017. — С. 15–19.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ханас М. Чагарі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 578. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Мельничук Б., Ханас М., Щавінський В. Чагарі // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 132—133. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Гринюка Б. Коцюбинці та Чагарі: історико-краєзнавчий нарис. — Тернопіль : Осадца Ю.В., 2019. — 592 с. — ISBN 978-617-7516-81-0.
| |||||