Чебарлоївці
Чеберлоївці (чеч. Чӏебарлой[1], на чеберлоєвському діалекті — Чӏабарлою, в од. ч. — чӏаберло) — чеченський тукхум. Історично проживали у південно-східній частині Чечні на кордоні з Дагестаном[2]. Своїм духовним центром чеберлівці здавна вважали Макажой[3].
Етимологія[ред. | ред. код]
На думку А.Сулейманова, «чӀаба/чӀеба» — в чеберлоєвському діалекті — «плоскогір'я»[4].
Діалект[ред. | ред. код]
Чеберлоєвський діалект є найархаїчнішим і найдавнішим діалектом чеченської мови, що долинув до наших днів, у нахських мовах загалом. Чеберлоєвський діалект є єдиним із усіх діалектів чеченської мови, який зумів послідовно відстояти свій вокалізм від впливу так званого вторинного чергування[5].
Тайпи[ред. | ред. код]
| Список тайпів тукхуму | ||
|---|---|---|
| Назва | Родові центри | |
| Ачалой | Ачалой | Ачала |
| Басхой | Басхой | Басха |
| Багачерой | Багачарою | Богачера |
| Босой | Буосою | Боса |
| Буттій | Бутою | Бутті |
| Дай | ДІай | Дай |
| Жолошкой | Желошкхой | Желашка |
| Зурхой | Зурхою | Зурхой |
| Іхорой | Іхарою | Іхара |
| Кезеной | К'єзеною | Кезена |
| Макажой | МакІаж | Макажа |
| Ніжалой | Нижчий | Ніжла |
| Орсой | Орсою | Орса |
| Ригахой | Ригахой | Ригаха |
| Тундукой | ТІундук'ой | Тундука |
| Харкарой | Харкарою | Харкара |
| Хіндой | ХІіндою | Хінда |
| Хой | Хой | Хой |
| Цикарой | Цикарою | Цикара |
| Чубахкінарой | Чубайкрой | Чубах-Кенера |
| Гумхой | ГІумхой | Гумха |
| Кулой | Кулою | Кулінха |
Багато авторів відносять до цього тукхуми такі тайпи, як Садой та Нохч-Келой, проте частина садоїців вважає себе окремою спільнотою, а нохч-келойців іноді включаються до тукхуму Шатой[6].
Відомі чеберлівці[ред. | ред. код]
- Алдам-Гези — голова Мехк-Кхела та один із ватажків чеченського народу. Виходець із тейпу Макажою[7].
- Адін Сурхо — представник тейпу К'єзаной, очолив чеченців у боротьбі проти кабардинського князя Мусоста[8].
- Шаа — воював проти імама Шаміля. Виходець із тейпу Хіндою.
- Мааш Басхой — воював проти імама Шаміля.
- Дада Залмаєв — наїб Алібека-Хаджі Алдамова з Чеберлоя[9].
- Акхболат (Ахбулат) — наїб Чеберлоя[10].
- Кунта-Хаджі з тейпу Гумхой (кінець XVIII століття — 19 травня 1867) — чеченський суфійський шейх, поширив Кадирійський тарикат у Чечні.
- Абдурахман Авторханов — радєлог, письменник, публіцист і громадський діяч[11] .
- Муслім Чеберлоєвський — учасник двох чеченських та війни в Україні. Командир батальйону ім. Шейха Мансура
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сулейманов, 2006, с. 250, 424,433, 435, 493, 635.
- ↑ Ахмадов, 2009, с. 134.
- ↑ Сулейманов, 2006, с. 250.
- ↑ Ахмадов, 2009, с. 135.
- ↑ Шавлаева Т. М. — «Об одной попытке фальсификации истории Ч1аберлоя»
- ↑ Ян Чеснов | Чечня и Россия: общества и государства. old.sakharov-center.ru. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 20 червня 2022.
- ↑ Гази Алдамов, или Алдаман ГІеза, воевода и предвод (Амин Тесаев) / Проза.ру. proza.ru. Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ ЧЕЧНЯ. Народный герой Адин Сурхо. ИА Чеченинфо (рос.). Процитовано 27 травня 2021.
- ↑ З. Х. Ибрагимова — «Чеченский народ в Российской империи. Адаптационный период», 2006, Москва
- ↑ Чечен Инфо (27 травня 2021). ЧЕЧНЯ. О некоторых чеченских наибах Имамата Шамиля (рос.). www.checheninfo.ru.
- ↑ Загадки Абдурахмана Авторханова. Проза.ру (рос.). Процитовано 27 травня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Акты, собранные Кавказской археографической комиссией / Под ред. А. П. Берже и др. (в 12 томах). — Тифлис: Типография Главного управления наместника Кавказского (и др.), 1866—1904.
- Сулейманов А. С. Топонимия Чечни / Ред. Т. И. Бураева. — Грозный : ГУП "Книжное издательство", 2006. — 711 с. — 5000 прим. — ISBN 5-98896-002-2.
- Я. З. Ахмадов. Очерк исторической географии и этнополитического развития Чечни в XVI—XVIII веках. Благотворительный фонд поддержки чеченской литературы. — Грозный, 2009. — 422 с.