Матчі Групи 2 чемпіонату світу з футболу 1962 проходили з 30 травня по 7 червня 1962 року. Учасниками змагання в групі були збірні Чилі, Італії, Швейцарії і ФРН[1]. Всі ігри у групі проходили на Національному стадіоні в чилійській столиці Сантьяго.
До стадії плей-оф з Групи 2 вийшли команди ФРН і Чилі.
| Поз
|
Команда
|
І
|
В
|
Н
|
П
|
ГЗ
|
ГП
|
ГС
|
О
|
Кваліфікація
|
| 1
|
 ФРН
|
3
|
2
|
1
|
0
|
4
|
1
|
4,000
|
5
|
Вихід до стадії плей-оф
|
| 2
|
 Чилі
|
3
|
2
|
0
|
1
|
5
|
3
|
1,667
|
4
|
| 3
|
 Італія
|
3
|
1
|
1
|
1
|
3
|
2
|
1,500
|
3
|
|
| 4
|
 Швейцарія
|
3
|
0
|
0
|
3
|
2
|
8
|
0,250
|
0
|
Старт господарів фінальної частини світової першості на турнірі був досить невдалим — вже на шостій хвилині гри швейцарський півзахисник Рольф Вютріх вразив їх ворота дальнім ударом після невдалого вкидання м'яча в гру від Місаеля Ескуті. Утім чилійці швидко оговталися і за підтримки заповненого стадіону почали раз-по-раз турбувати голкіпера європейської збірної Ельзенера. Нарешті незадовго до перерви їм вдалося зрівняти рахунок завдяки удару Леонеля Санчеса з рикошетом від Фріца Морфа. На другу половину гри чилійці вийшли зарядженими на досягнення результату і вже протягом перших десяти хвилин по перерві забили двічі, встановивши остаточний рахунок гри на свою користь.
Гра пройшла за майже повної відсутності гольових моментів в обох команд. Найближчим до успіху був німець Уве Зеелер, чий удар в першому таймі влучив у поперечину воріт. Натомість було багато боротьби, яка нерідко переростала у відверті грубощі[2].
Гра проходила на тлі критичного погіршання взаємовідносин між країнами-учасницями, спровокованого образливим репортажем італійських газетярів про країну проведення ЧС-1962. Наелектризована атмосфера навколо матчу передалася футболістам, які значну частину ігрового часу провели у штурханині і взаємному з'ясуванні відносин. Перше вилучення з поля відбулося вже на восьмій хвилині гри, причому вилучений гравець, італієць Джорджо Ферріні, з рішенням судді не погодився і був виведений з поля за допомогою поліції. Невдовзі чилієць Леонель Санчес відповів на провокації з боку Маріо Давіда, збивши того з ніг боксерським ударом, що, утім, залишилося поза увагою суддівської бригади. Коли ж наприкінці першого тайму сам Давід вирішив відповісти кривднику, його також було вилучено. Загалом поліція чотири рази виходила на поле для вгамування пристрастей. З ігрової точки зору італійці, що грали у меншості, стримували нульову нічию до 73-ї хвилини, коли Хайме Раміресу таки вдалося відкрити рахунок ударом головою. А в останні хвилини матчу перевагу чилійців ударом з далекої відстані подвоїв Хорхе Торо[3].
Вже на початку гри після підкату Горста Шиманяка травму отримав Норберт Ешманн, який не зміг продовжити гру. Швейцарці, що залишилися у меншості, оскільки можливість замін не передбачалася, успішно стримували атаки західнонімецьких футболістів до кінця першої половини гри, коли голом відзначився Альберт Брюлльс. Через 14 хвилин по перерві Уве Зеелер прийняв передачу від Ганса Шефера і вдруге вразив ворота суперників. Швейцарії вдалося відквітати один м'яч на 73-й хвилині, коли Гайнц Шнайтер відзначився після розіграшу кутового удару, проте не уникнути поразки[4].
Перед фінальним туром групового раунду перший рядок турнірної таблиці неочікувано посідали господарі турніру, збірна Чилі, яка завдяки двом перемогам вже забезпечила собі вихід до стадії плей-оф. Її суперником в останній грі у групі була збірна ФРН, якій для гарантованого проходу далі було достатньо нічиєї. Утім західнонімецькі футболісти здобули впевнену перемогу, забивши по голу у кожному з таймів і обійшовши чилійців у підсумковій турнірній таблиці.
На момент проведення гри жодна з команд не мала шансів на продовження боротьби на мундіалі. Вже на другій хвилині гри Італія повела у рахунку завдяки голу Бруно Мори. У другій половині гри двома голами відзначився новачок «скуадри адзурри» Джакомо Бульгареллі, забезпечивши їй впевнену перемогу.
ФРН
Чилі
Італія
Швейцарія
