Матчі Групи 3 чемпіонату світу з футболу 1966 відбувалися з 12 по 20 липня 1966 року. Учасниками змагання в групі були збірні Бразилії, Угорщини, Португалії і Болгарії. Переможцями групи стали португальці, а другим учасником стадії плей-оф з Групи 3 стала команда Угорщини[1]. А ось для збірної Болгарії і діючих на той час чемпіонів світу бразильців боротьба завершилася вже на груповому етапі.
Переможці двох попередніх на той час світових першостей бразильці очікувано потужно розпочали турнір, домінувавши по ходу гри проти Болгарії. Болгарські футболісти персонально опікали Пеле, який раз-по-раз ставав жертвою порушень правил насамперед з боку Добромира Жечева. Саме за одне з таких порушень правил на 15-й хвилині було призначено штрафний удар, який сам Пеле і реалізував потужним ударом скрізь стінку. Південноамериканці продовжували атакувати, проте їм вдалося відзначитися лише ще одним голом. На 67-й хвилині інший їх зірковий нападник Гаррінча відзначився також прямим ударом зі штрафного[2].
Португалія — Угорщина[ред. | ред. код]
Португальці, які сповідували яскраво атакувальний футбол, відкрили рахунок вже на першій хвилині гри, коли навіс з кутового ударом головою замкнув Жозе Аугушту. Пропустивши швидкий гол, угорці, які мали більш сбалансований склад, захопили ініціативу і протягом наступної години настійливо, проте безуспішно, штурмували ворота суперників. Досягти бажаного їм вдалося лише на 60-й хвилині через помилку голкіпера Карвалью, який втратив м'яч у боротьбі з Флоріаном Альбертом і партнеру останнього Ференцу Бене лишалося лише поцілити у порожні ворота. Утім вже за сім хвилин настала черга помилитися угорського воротаря Анталя Сентміхаї, який не справився з нескладним навісом у його майданчик, і м'яч від його грудей відскочив до Жозе Аугушту, який офрмив «дубль». Удруге відігратися в угорців не вийшло, натомість під завісу гри черговий навіс від кутового прапорця від Еусебіу ударом головою замкнув Торріш, зробивши перевагу португальців комфортною[2].
У порівнянні з першою грою на турнірі тренерський штаб угорців вирішив випустити на воротарську позицію Йожефа Гелеї, замість Сентміхаї, який у матчі проти португальців припустився щонайменше однієї грубої результативної помилки. Бразильська ж команди вийшла на гру без Пеле, якому дісталося у першій грі від болгарських захисників і який потребував відпочинку і відновлення.
Гру жвавіше почали угорські футболісти, яким після стартової поразки необхідно було здобувати максимум очок, і чия стартова активність була винагороджена вже на другій хвилині, коли у другому матчі поспіль голом відзначився Ференц Бене. Утім вже за 12 хвилин рахунок гри зрівнявся — свій третій гол на турнірі бразильці знову забили прямим ударом зі штрафного, цього разу відзначився Тостао. Ще до перерви угорці мали декілька шансів відновити свою перевагу, а відпочивши, знову поновили тиск на ворота південноамериканців, користуючись перевагою в тактиці і організації гри. Їх зусилля увінчалися успіхом на 64-й хвлині, коли Янош Фаркаш відкликнувся на простріл від Бене, замкнувши його точним ударом. Бразильці, у складі яких давалася взнаки відсутність Пеле, знову спробували відігратися, проте марно. А на 73-й хвилині їх сподівання на бодай нічию за великим рахунком перекреслив Кальман Месей, реалізувавши пенальті, призначений за фол Пауло Енріке на Ференці Бене, який таким чином взяв безпосередню участь в усіх трьох голах своєї команди[2].
Португалія — Болгарія[ред. | ред. код]
Від самого початку гри ініціативу захопили португальці, чий тиск на ворота Болгарії приніс результат вже на сьомій хвилині, на якій простріл від Торріша у власні ворота зрізав Іван Вуцов. Згодом удар того ж таки Торріша прийняла на себе поперечина болгарських воріт, аналогічна невдача спіткала й лідера атак збірної Болгарії Жекова. Загалом гостріше діяли португальські футболісти, яким ще до перерви вдалося подвоїти свою перевагу — Антоніу Сімойнш кинув у прорив Еусебіу, який відкрив лік своїм голам на турнірі ударом низом повз Найденова. За дев'ять хвилин до завершення гри Торрішу нарешті вдалося відзначитися забитим голом і довести рахунок до розгромного, перехопивши невдалий пас назад у виконанні Гаганелова[2].
Португалія — Бразилія[ред. | ред. код]
Після поразки у другому колі від угорців тренер збірної Бразилії суттєво оновив її склад, зокрема на поле повернувся Пеле. Утім повноцінного очного протистояння двох зірок тогочасного футболу, Пеле і португальця Еусебіу, не вийшло, адже бразилець вийшов не відновившись повністю від ушкодження і врешті-решт після низки жорстких підкатів від суперників не зміг завершити гру. Натомість Еусебіу продемонстрував свої найкращі якості, значною мірою забезпечивши позитивний результат європейській команді. Вже в дебюті гри його навіс на ближню стійку виявився заскладним для воротаря Манги, після чиєї невпевненої гри м'яч відскочив до Антоніу Сімойнша, який і відкрив рахунок гри. Згодом сам Еусебіу двічі вражав ворота бразильського голкіпера, спочатку ударом головою після розіграшу штрафного удару, а потім, під завісу матчу, потужним ударом з дуже гострого кута. Свій єдиний гол у зустрічі бразильці забили за рахунку 0:2, коли інтригу на деякий час поновив Рілдо ударом низом з лінії карного майданчика[2].
У дебюті гри активнішими виглядали болгарські гравці, які попри дві поразки на початку змагання зберігали теоретичні шанси на вихід до плей-оф. Спочатку удар Димитара Якимова прийняла на себе стійка воріт, а на 15-й хвилині Георгі Аспарухов все ж відкрив рахунок, скориставшись помилкою угорського голкіпера Йожефа Гелеї. Утім наприкінці першого тайму надію Болгарії на успіх у грі підірвали відразу два швидкі пропущені голи — спочатку Іван Давидов зрізав м'яч у власні ворота після прострілу від Ракоші, а згодом потужним ударом забив Кальман Месей. Інтрига у грі практично зникала вже на початку другого тайму, коли удар головою від Ференца Бене зробив рахунок 3:1 на користь угорців, які таким чином забезпечили собі участь в плей-оф, не пустивши до цієї стадії діючих чемпіонів світу бразильців[2].